У Варшаві відкрилась фотовиставка присвячена дітям-пацієнтам психіатричної лікарні у Чернівцях

В Українському домі у Варшаві відкрилася фотовиставка «Дзеркало байдужості», присвячена дітям-пацієнтам психіатричної лікарні у Чернівцях. Автор світлин - фотограф Василь Салига.

Виставка «Дзеркало байдужості» у Галереї Українського дому триватиме до 21 червня.

«Я дуже люблю фото, на якому медпрацівниця обіймає дівчинку. Це для мене, мабуть, найголовніша фотографія в цьому проекті. Вона показує все ж таки якусь надію...», - каже автор фотопроекту Василь Салига,  інформує polradio.

«Виставка - це не самоціль. Все це робилося для того, щоб щось змінювалося. Такий мій спосіб чи намагання щось змінити... Змінити, в першу чергу, хочеться трошечки себе і трошечки суспільство. Ми маємо бути більш уважними до себе і один до одного. Тоді, мабуть, менше буде таких проблемних фотографій»

«Коли я вперше відкрила мейла від Василя з цим проектом - почала плакати. Це були настільки сильні фотографії, емоційно наповнені й насичені, з якимось таким болем, безвихіддю, але разом з тим - з надією, бо це ж діти...», - розповідає кураторка Галереї Українського дому Юлія Лащук.

Кароль Якубовський, відвідувач: «Коли я почув, що темою цієї виставки буде психіатрична лікарня, то думав, що вона буде розкрита трішки по-іншому. Але ці фотографії стали несподіванкою, оскільки на кожній світлині є деталь, яка притягує увагу, кожне фото – дуже промовисте, міцне... Найміцніше фото – це власне те, біля якого ми стоїмо. Тут бачимо обличчя дитини за скляною шибою, а на дверях з цією шибою – замок. Як на мене, ця фотографія дуже добре відображає тему робіт. Це замкнена клаустрофобічна ситуація... З цих фотографій теж видно, що автор довго працював над темою і зумів її добре показати... Я захоплений цією виставкою»

Аліна Потемська, відвідувачка: «Під час вернісажу мою увагу привернула фотографія з розеткою та написом 220 V. Цей напис зроблено якимось пензликом і нашвидкоруч. З одного боку, це така турбота про людей, щоб вони були обережні, бо висока напруга, але з другого - це дуже притаманне нашому пострадянському світу... І в цьому весь драматизм - люди хочуть якнайкраще, але насправді все, на що вони готові - за три секунди намалювати цю позначку...»