Хай би як це пафосно звучало, але робота педагога – надзвичайно важлива, але недооцінена нашою державою. Особливо коли йдеться про вчителів, вихователів спеціалізованих шкіл. Бо вони навчають дітей з особливими потребами, яким найважче соціалізуватися.
Про специфіку роботи журналісти Погляду поспілкувалися з вчителькою початкових класів КЗ «Чернівецька спеціальна ЗОШ №3» Тетяною Вакалюк.
«У нас наповнюваність класів не більша за дванадцять дітей»
- Розкажіть, будь ласка, про специфіку вашої роботи, оскільки працюєте з особливими дітьми. Як вдається донести їм матеріал, знайти підхід до кожної дитини, опанувати необхідні знання та навички?
- У нашій школі навчаються діти з порушеннями інтелектуального розвитку. Завдання нашого шкільного колективу та батьків – розвивати збережені можливості дітей та підготувати їх до самостійного життя. У нас є діти з хворобою дауна, з аутичними розладами, хворобами опорно-рухового апарату тощо, і діти дуже різняться між собою. Це діти з обмеженими моторними можливостями, що спричиняють певні складності в самообслуговуванні. Тобто не усі дітки можуть самостійно перевдягнутися чи сходити до вбиральні.
«Спочатку у нас починається робота у підготовчому класі, де вивчають психофізичні можливості дитини, її емоційно-вольова сфера, рівень знань, умінь та навичок»
Вони дуже важко налагоджують зв’язки з іншими дітьми та шкільним колективом. Також у дітей часто спостерігається неконтрольована поведінка. Щоб усе це скорегувати – в нашій школі створено дуже хороші для цих дітей можливості.
Насамперед у нас наповнюваність класів не більша за дванадцять дітей. У нас восьмигодинний робочий день, де з дітьми працюють також вихователі – у нас спільно з ними спланована згуртована робота. Також працюють кабінети ритміки, лікувальної фізкультури, є кабінет СПО (соціально-побутового орієнтування), корегуючі кімнати тощо. Щодо кабінету СПО, то це спеціально обладнане приміщення, де є усі необхідні прилади та засоби, аби навчити дитину правильно користуватися посудом, ножем, виделкою, ложкою.
- Тобто соціалізація дитини.
- Так. На цих уроках дитина може приготувати салат, вчиться правильно заварювати чай чи готувати какао. Є пральна машина і діти вчаться нею користуватися. Тобто все зроблено для того, аби дитина в майбутньому могла самостійно жити та розвиватися.
Як правило, у наших дітей знижена пізнавальна діяльність, практично відсутня увага, порушене мовлення. І такі особливості розвитку наших дітей потребують спеціальної організації навчання та виховання. У нас здійснюється особистісно-зорієнтований підхід та використання корекційних методів навчання. Адаптація змісту навчального матеріалу до можливості дитини, спрощення і зменшення обсягу навчання та матеріалу.
Оскільки у класах невелика кількість дітей, є можливість підійти до кожної і кожна з них може по кілька разів повторити букву, слово чи якесь поняття.
«Основне завдання – дати можливість кожній дитині в майбутньому соціалізуватися»
- Фактично застосовуєте індивідуальний підхід до кожної дитини?
- Звичайно. Наприклад, під час вивчення написання якоїсь літери, хтось з дітей пише її за контуром, хтось пише самостійно. Оскільки мала кількість дітей і сповільнений процес навчання, є можливість підійти до кожної дитини, взяти її за ручку, написати кожну букву, обвести її, пояснити та показати. І весь цей комплекс дає великі позитивні результати.
Дитина навчається у нас читати, писати та рахувати. Також ми використовуємо багато дидактичних ігор – як метод підвищення інтересу дитини до навчання. Дотримуємося охоронно-педагогічного режиму. І також надзвичайно важливими є позитивні емоції з боку вчителя, бо вони формують віру дитини у свої можливості.
Спочатку у нас починається робота у підготовчому класі, де вивчають психофізичні можливості дитини, її емоційно-вольова сфера, рівень знань, умінь та навичок. Відповідно до цього формуємо та складаємо програму навчання.
Наше основне завдання – дати можливість кожній дитині в майбутньому соціалізуватися і поліпшити якість їхнього життя та людей, які перебувають із ними поруч.
- Щоб працювати з такими особливими дітьми в такій школі, потрібно мати якусь спеціальну освіту? Що закінчували Ви, аби мати можливість працювати з цими дітками?
- Наші діти дуже особливі і не кожен вчитель зможе з ними працювати. У нас працюють вчителі, які мають освіту дефектолога. Окрім цього, ще мають освіту або логопеда, або практичного психолога. Це люди, які мають спеціальні навички та знання для роботи саме з такими дітьми.
«Важливо, щоб була позитивна роль вчителя, і дитина обов’язково досягне результату»
- Очевидно, що з такими дітьми одночасно і складно, але надзвичайно цікаво працювати. Але чи не хотілося змінити роботу та працювати у звичайній школі?
- У мене була можливість працювати у звичайній школі, але коли прийшла у цей колектив, до цих дітей – не захотіла нічого змінювати. У нас чудовий колектив. І коли ти бачиш результат своєї роботи – а у нас вони надзвичайно яскраво виражені – дуже приємно. Бо спочатку ти бачиш дитину, яка боїться зайти в клас, ховається за маминою спідницею, а потім бачиш, як ці діти починають розмовляти, писати, читати, виступають на сцені (кожен клас раз на рік проводить відкриті загальношкільні свята), бачиш результати, вдячність цих дітей та їхніх батьків – це надзвичайно позитивний вплив і хочеться працювати і приносити користь цим дітям.
- Чи вдається досягати значних позитивних результатів?
- Звичайно. І є з чим порівнювати. До нас приходять дітки не лише у підготовчий клас, але й у другий чи третій клас із масових шкіл. Навіть приходять дітки, яки провчилися там три роки, але не знають жодної букви. А провчившись у нас рік, починають читати, писати та рахувати.
- Розкажіть про дітей – які вони?
- Вони надзвичайно різні – хтось активний, хтось, навпаки, пасивний, у когось буває агресивна поведінка, а хтось – лагідний. Завдяки невеликим класам співпрацюємо з кожною дитиною, щодня спілкуємося з батьками і все разом дає певні результати.
- Чи тягнуться діти до знань і чи після закінчення вашої школи мають змогу поступити до інших навчальних закладів?
- Скажу чесно, не усі діти проявляють велику зацікавленість до навчання. Але вони можуть проявляти прагнення до багатьох інших речей. А після школи діти зі своїм багажем знань можуть вступити на різні спеціальності. Хтось йде на будівельні спеціальності, хтось стає швачкою, помічником нянечки тощо.
- Ви як вчитель початкових класів формуєте ту необхідну базу знань, з якими дитина перейде в середню школу і надалі продовжить деінде навчання. Наскільки складно (чи, навпаки, просто) зацікавити цих дітей?
- Досить складно, але у нас є підготовчі класи, чого немає у масових школах. Там навчання побудовано на усному курсі – і усе це відбувається в ігровій формі. В такому разі дитина зацікавлюється. Дуже важливо, щоб була позитивна роль вчителя, і дитина обов’язково досягне результату, усе буде добре, похвалити таку дитину, пригорнути. Тоді діти розкриваються і в майбутньому отримують певні знання і можуть цілком нормально соціалізуватися у суспільстві.
- Що є найбільш позитивним у роботі?
- Подивіться на цих чудових дітлахів, їхні оченята – вони дуже добрі. Вони звикають до нас і ми як одна родина. Ми знаємо усіх їхніх родичів, їхній побут, вподобання, спілкуємося між батьками тощо. За ці чотири роки стаємо однією сім’єю. Для нас це надзвичайно позитивно та приємно.
- Скільки років працюєте з такими особливими дітьми?
- Уже двадцять років. Але за цей час бажання змінити місце роботи не виникало. Хоч робота досить складна, позитивних моментів дуже багато. Бо бачиш зміну цих дітей, яка відбувається на очах.