Навесні Україна побачить тур"На Вершині"популярного Pianoбой – сольного проекту українського музиканта Дмитра ШУРОВА. 8 березня Pianoбой завітає до Чернівців.
Про музику, творчість, родину, кохання та ідеальний шлюб Дмитро Шуров розповів molbuk.ua
– Ким ви мріяли стати у дитинстві?
– Серед потенційних професій я, крім музики, думав про щось, пов’язане із захистом екології або авіацією. Але в дитинстві я мріяв не про те, ким хочу стати, а про те, що зі мною станеться. Мріяв, зокрема, багато подорожувати, літати літаками, виступати і записувати альбоми, працювати у власній студії, їздити на двомісному автомобілі (я по дорозі у школу уявляв собі Smart ще до того, як його почали випускати). Це зі мною вже сталося. Багато інших речей, про які я думав, – ще ні. Але, сподіваюся, все тільки починається (усміхається, – авт.)
– Що вплинуло на ваші смаки в музиці?
– Головним чином вплинули дві речі – слухати різну музику і пробувати робити свою. Постійні спроби створювати і записувати власну музику на магнітофон чи з допомогою простого синтезатора (тоді комп’ютери ще не були у всіх домівках) допомогли мені визначитись, від чого я кайфую. Певний час я цікавився джазом, класикою, але рок-н-рол для мене завжди був улюбленою музикою – у дитинстві ніщо мене так не чіпляло, як Beatles, Queen, Nirvana та AC/DC. У принципі, я вважаю, що у музиці, як і у науці, треба постійно експериментувати, щоб зрозуміти, що шукаєш.
– Pianoбой – це проект, який виник спонтанно чи ідея, яку Ви виношували багато років?
– Pianoбой був непростою, але найбільш логічною для мене трансформацією. Я на той момент вже зробив все, що міг і хотів, у рамках інших проектів, і вирішив створити свій власний, у я кому я є основним сонграйтером. Бажання писати і грати публіці власні пісні, які тоді раптово почали виникати із вражаючою швидкістю, було головною причиною створення проекту. Тобто це був крок не бізнесовий, а, в першу чергу, творчий. Я розглядав тоді можливість повністю зосередитись на музиці для кіно і працювати по всьому світу, але я не був готовий залишити сцену: я дуже люблю концерти, вони для мене, як наркотик.
– Як ви створюєте нові композиції? Це вам дається легко?
– Буває дуже по-різному і жодної формули тут немає. Іноді якась ідея сидить всередині мене місяцями і, лише пройшовши багато версій, знаходить звучання, яким я задоволений. А буває так, що пісня виникає за п’ять хвилин. Звичайно, так працювати мені подобаєтсья більше, але якщо такого дива довго не трапляється, я не сиджу на дивані, даю собі " чарівного пенделя " , починаю шукати і щось обов’язково знаходжу. У новому альбомі, який я готую на осінь, більша частина пісень написані швидко і у режимі натхнення. У весняному турі прем’єряться чотири такі нові пісні.
– Ваша сестра є учасницею гурту Pianoбой, дружина – PR-директор і навіть син інколи долучається до концертів. Це зміцнює ваші родинні стосунки?
– Все це дає мені можливисть мати більше спільних справ із сім’єю, більше перетинатись і спілкуватись поза класичними " днями народження та новорічним олів’є " . Мій тато іноді допомагає мені з проектами поза Pianoбой як поет. Мій син є найкрутішим спеціальним гостем деяких концертів у турі (коли це не заважає школі), а сестру мені довелося навчити грати на всьому, що може бути потрібним концерту. Але тут жодного " кумівства " немає. У першу чергу, я прошу їх про допомогу, тому що моя родина – дуже талановиті люди. Ніхто не буде " топити " за твою справу так, як найближчі люди – адже тільки вони знають, чого вартує весь цей успіх та слава. Щодо моєї дружини Ольги, то вона є для мене і Pianoбой набагато більшою, ніж PR-директор чи партнер. Вона – Жінка, Яка Тримає Дзен.
– Розкажіть про вашого сина. Чи багато часу проводите разом?
– Мій син зараз записує власний англомовний альбом у стилі grime, який дуже мені подобається. Отож, швидше, я є його найбільшим фаном. Лев прогресує набагато швидше, ніж я поки що можу усвідомлювати. Він – приклад дійсно обдарованого підлітка. Цей чувак із першого разу стає на сноуборд, кайт, серф, бо все дитинство катався на скейті. Він є самоучкою, сам навчився грати на барабанах, гітарі та укулелє. Багато чим цікавиться – від квантової фізики до відеомонтажу. Бере в руки кубик Рубика – і не вгомониться, доки не навчиться збирати 7:7 за хвилину – це називається спідкубінг. Від нього я дізнаюся проо багато нових для мене речей та про багато нової музики.