Випускниця філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, буковинка Юлія Леонтій у 2020 році отримала престижну відзнаку часопису «Дзвін» та другу премію Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев» 2020. Про власний дебют, літературу у житті молодої письменниці та участь у конкурсі Юлія розповіла в інтерв'ю кореспондентці сайту 0372.ua.
- Юліє, розкажіть, будь ласка, як давно Ви займаєтеся письменницькою діяльністю?
- Зародження творчості в людині не має певної дати, тому мені здається, що література була в моєму житті завжди, ще з самого дитинства. Пам’ятаю, як мама приходила з бібліотеки і приносила великі пакети з книгами – це й досі буде в мене асоціюватися із щастям. Тому літературна пожива для моєї уяви та фантазії була присутня завжди, щоб у потрібний момент трансформуватися у творчість. Письменництво - це звичка, це мій стиль життя, це частина мене, як особистості.
- Чому вирішили взяти участь у конкурсі?
- Не можу сказати, що це рішення було обдуманим, скоріше за все спонтанним. І думаю досить правильним. Чому? Мабуть, тому що виникало питання «Я пишу літературу чи нечитабельне графоманство?»… Тому щиро вдячна організаторам і всім журі, що звернули увагу на мій рукопис.
- Чи є щось, що спонукало написати повість та що саме Ви хотіли донести нею до читачів?
- На початковому етапі написання текстів мене спонукає тільки самий процес, який є немов мандрівкою до глибокого пізнання себе і Всесвіту. Вже в процесі написання починаю розуміти, що саме зараз мені найближче. Найближчим на той період для мене стало захоплення українською культурою 20-30-х років, а саме «розстріляним відродженням». Однак це не історичний текст і навіть не переказ історії із вигаданими подіями… Це осмислення поняття «свободи» через повністю протилежне цьому поняттю – «несвободи».
Я не хотіла би читачеві нав’язувати свої думки, але я прагну, щоб кожен читач із своїм світоглядом та досвідом побачив правду та віднайшов у «Спіралі» те що він шукає…
- Які у Вас плани на майбутнє? Чи будете писати і надалі?
- Кожен письменник мріє, щоб його рукописи надрукували. Колись я цього теж бажала. Однак я подорослішала і виросла з цього, зрозумівши, що цінність письменництва не в кількості надрукованих книг, а в усвідомленні, що мовчання недоречне, коли мова йде про правду та свободу.
У майбутньому мені хотілося би втілити в життя деякі творчі ідеї (не тільки письменницькі), які вже «закам’яніли» через відсутність досвіду та віри в себе. Звичайно, що писати буду й далі. Інколи, здається, що це єдине, що я маю. Тому втрачати от оце «єдине» було би найбільшою моєю дурістю.
Сайт міста Чернівці бажає молодій письменниці подальших творчих злетів та буде стежити за її творчістю і надалі.
Довідка:
Читайте також: В Україні запустили промо-відео до Всесвітнього дня вишиванки (ВІДЕО)
У Чернівцях цьогоріч планують провести "Обнова-фест": коли і де