Вірші про Чернівці. Як про місто писали різні поети

11:14, 16 липня 2023 р.

Культура

Рідне місто часто ставало натхненням для багатьох письменників та поетів.

Як багато віршів про Чернівці ви знали?

А ми вирішили зібрати декілька поезій, в яких через поетичне слово мешканці або гості міста передають красу та особливість нашої землі.

Різних міст є у світі багато,
Та до вас я завжди усміхнусь.
І куди б не водили дороги,
Я у місто своє повернусь.

Чернівці! Ви мої Чернівці!
Потопають у зелені й квітах.
Чернівці! Ви мої Чернівці!
Манять барвами ясного літа!

Тут сміються весело діти,
і в закоханих посмішки сяють.
Цінувати усіх уміють,
хлібом-сіллю гостей зустрічають.

Я люблю вас у квітах і в зелені,
з кожним днем все рідніші мені.
Ви - найкраще місто у світі,
Богом дане мені на землі.

Різних міст є у світі багато,
та у вас закохавсь назавжди.
І куди б не водили дороги,
найдорожчі мені - Чернівці!

Вузенькими доріжками ступаю зачаровано,

І посмішка від захвату ясніє на лиці.

Бруківкою устелені, між горами заховані,

В душі закарбувалися чудові Чернівці.

Церквами золотавими, будинками барвистими

Стрічали люди радісно з любов’ю у серцях.

І я, зігріта ласкою і вірою вколисана,

Душі своєї часточку лишила в Чернівцях.

Зривається і падає пожовкле листя осені,

Один листок залишиться у мене у руці.

Ніколи не забудеться це небо, повне просині.

Й душа завжди вертатиме у милі Чернівці.

Знайди мене в закаулку вулиць,
Відчуй аромат і присмак весни,
Що просто примушує посміхнутись,
Нагадує теплі, приємні сни.

Знайди мене в яскравих вітринах,
Прислухайся, поруч органний зал,
Там музика, повна надії лине,
Веде тебе у світ незвичнИх октав.

Побудь ще хоч мить у тій атмосфері,
І закарбуй у пам'яті той момент,
Коли відчинили тобі свої двері,
Місто менУетів і сонЕт.

Місто етЮдів симфОній клАвіш,
Місто художників, місто митців,
Місто, де завжди чекають радо,
Тож приїжджайте до ЧЕРНІВЦІВ!

Ці вулиці… Вони сліди Франка

Ще бережуть з упертістю граніту.

Тут постать Кобилянської тонка,

Як промінь, засвітилася для світу.

Тут Лістової музики ріка

Пливла промінним українським літом,

Тут дойна Емінеску-юнака

Прозором спалахнула білоквіто.

Ці вулиці… Люблю їх млисту рань,

Мінливий обрис, лінію і грань,

І переддення тишину таїнну,

Й вінець урбаністичної краси —

Пружистий крок і тихі голоси

Робітників, що йдуть на першу зміну.

Я тебе надовго не покинув,
Чарівний і незабутній край, -
Ти мене, красуне Буковино,
Як світанок радо зустрічай.
Раз обійми ти мені відкрила
Й змолодила душу навесні, -
Чернівці забути вже несила
Наяву щоденно й увісні.
Буковино, невідступна мріє,
Ти – ріка, наповнена бажань.
Знаю точно, що мені зрадієш
Після попередніх розставань.
Я тебе ніколи не покину,
Бо від тебе краще не знайти, -
Закохався в тебе, Буковино,
Сподіваюсь, що і в мене ти?..
Поцілую в згадках обережно
І зігрію в споминах одну
Я тебе привабливо – бентежну,
України гордість голосну.
Буковино, свіжа, мов росинка,
Повна незбагненної краси, -
Ти мені спокою ні хвилинки
В споминах про себе не даси…