Після роботи в Німеччині чоловік повернувся в Чернівці. Та вже за два місяці йому довелося взяти до рук зброю, аби захищати Батьківщину.
"Звичайно, не думав, що почнеться таке. Так співпало, що 24 лютого придбав машину, і взагалі в плани війна точно не входила. Але зібрався і пішов у військкомат. Чому? Бо побачив, як загарбники вбивають наших людей. Йшов щоб чим більше окупантів відправити назад. На війні найбільше підтримувала думка, що моя сім’я, дружина і діти в безпеці. Це саме головне", - воїн на псевдо Лис.
Олег долучився до 22-го окремого стрілецького батальйону, військового досвіду раніше не мав, та пройшов підготовку і був призначений на посаду розвідника-кулеметника.
"Після Пасхи ми вирушили на бойові завдання до Харківської області. Пізніше батальйон приєднали до 116 окремої механізованої бригади і ми пішли в наступ на Запоріжжі. Були на різних напрямах і в різних районах".
В бригаді вже був розвідником-радіотелефоністом. Військовий розповідає, що за весь час війни хвилювали не самі бойові дії і небезпека, а те, щоб вціліли побратими.
"Відносини в підрозділі були супер, завжди трималися один за одного. Напевно це сильно помагало кожному з нас, бо довіряли тим, хто з тобою поряд. Серед приємного згадалося, що саме в районі зустрів давнього друга з Чернівців, з яким не бачилися 13 років".
У зв’язку з бойовими травмами і хворобою хребта в липні цьогоріч був переведений в роту охорони Чернівецького ТЦК та СП.
"Чому зараз складно на фронті? Бо не вистачає людей. Якщо підрозділ укомплектований, то більші шанси вижити кожному, це всі знають. Що б я міг сказати тим чоловікам, які ще чекають? Щоб йшли і захищали свої сім’ї. Бо як окупанти сюди прийдуть, вони жаліти нікого не будуть. Ми це бачили. А можуть чекати і надалі, але наслідки будуть дуже страшні".