Наскільки доступна інфраструктура Чернівців для маломобільних громадян

Фото: Олександр Данюшин

Пандуси – є, облаштовані ліфти – є, проте дорога до них у вибоїнах, перекривається машинами, смітниками та сходами. У Чернівцях проживає багато маломобільних громадян, проте чи доступні для них публічні установи міста? Разом з головою ГО "Захист" Марією Нікітіною розглянули ситуацію у обласному центрі.

Маломобільні групи населення – люди, які через певні обставини життя мають проблеми з вільним пересуванням, сприйняттям інформації або орієнтуванням у просторі. У певний період життя кожен з нас може належати до цієї групи через вік, стан здоров’я або навіть коли гуляємо з дитячим візочком по вулиці. 

За даними Міністерства соціальної політики (Мінсоцполітики) за 2024 рік, в Україні тільки до групи людей з інвалідністю належать близько 3 млн осіб, а всього до маломобільних осіб може відноситись близько 30% населення.

11 червня Кабінет Міністрів України виділив 1,1 млрд гривень 15 громадам на реалізацію проєкту "Рух без бар’єрів", з яких 70 млн спрямують саме Чернівцям. Планується фінансування робіт з ремонту, відновлення та реставрації житлової та громадської інфраструктури, згідно з вимогами доступності для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення.

Читайте також: Безбар'єрні Чернівці: уряд виділив гроші на тактильну плитку та пандуси

Пандуси, ліфти, тактильні смуги, таблички зі шрифтом Брайля та інші засоби доступності в громадських закладах допомагають маломобільним людям користуватися простором на рівні з усіма. Але чи дозволяє зовнішня інфраструктура дістатися до цих місць без перешкод? Ми відвідали декілька публічних установ Чернівців, зробили фотографії та разом з експерткою з безбар’єрності ГО "Захист" Марією Нікітіною, яка пересувається на кріслі колісному, проаналізували ситуацію у місті.

Чернівецька міська рада або Ратуша – головний керівничий орган Чернівців, розташований у центрі історичного міста. Поруч із входом є пандус для маломобільних громадян. Проте доступ до нього ускладнюють пошкоджена плитка і бруківка та нахилені тротуари з обох боків.

"У нас місто дуже рельєфне. Є багато підйомів, є багато спусків. Практично скрізь, де була викладена колись бруківка, там рухатися на кріслі колісному взагалі неможливо." – каже голова громадської організації "Захист" Марія Нікітіна.

Медичні заклади – це місця, куди ми звертаємося для перевірки здоров’я, обстеження та під час хвороб. Лікарні, клініки та поліклініки виконують це важливе завдання та мають бути доступним для всіх.

Марія розказала про досвід відвідування обласної лікарні:

"Мені треба було зробити МРТ, і я цю послугу отримувала в обласній лікарні. Там є пандус, але щоб від парковки мені дістатися до центральних воріт в обласну лікарню, мені допомагав брат. Тому що через дуже глибокі ями не те що проїхати не можна, там неможливо взагалі рухатися."

Будівля міської поліклініки №1 була зведена у 1935-37 роках як "Палац каси соціального забезпечення". Після Другої світової війни була переорієнтована у лікувальний заклад та має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Розташована біля площі Пресвятої Марії. Всередині установи облаштований ліфт для людей з інвалідністю, таблички зі шрифтом Брайля та тактильні смуги для осіб з порушенням зору. Є обладнаний окремий вхід, але тротуар, який веде до нього, наполовину перекривається сходами, смітником та стоячими автівками протягом дня.

В Україні з початком повномасштабного вторгнення зросла кількість людей з інвалідністю. За даними Мінсоцполітики, за перші два роки великої війни їх кількість зросла на 300 тисяч осіб. Більшість з них стикається з проблемами, якими раніше не переймались і не звертали на них увагу. 

"Скажу страшну річ, але якщо війна не вплине на стратегію розвитку міста, то тоді ми приречені. Тому що тема безбар'єрності, вона давно в нашому суспільстві. З 2004 року я знаю про неї.

Під час проходження МРТ навпроти мене був військовий з протезами, і він йшов по проїжджій частині, тому що через ті ями він не міг просто пройти нормально. І мені було так соромно, ви собі навіть не уявляєте."

Марія Нікітіна ділиться, що відсутність відповідальності за створення бар’єрів у містах, громадських установах і просторах її лякає.

"І поки не буде відповідальності, до того часу дуже важко нам буде всім доносити те, що безбар'єрність це важливо."

У межах проєкту "Рух без бар’єрів" у Чернівцях запланована протяжність першої черги маршруту 1,7 км, роботи пройдуть в межах вулиці Руська в районі вулиць Винниченка - Фастівської і до вулиці Зеленої.

Загальна довжина всіх маршрутів в Україні сягатиме близько 100 км. Реконструкція охоплюватиме 1500 об'єктів на маршрутах – це понад 250 багатоквартирних будинків, 30 відділень банків, 45 закладів охорони здоров'я, 70 аптек, 35 закладів освіти, понад 500 об’єктів дорожньо-транспортної мережі, 120 закладів харчування, 40 громадських будівель отримання публічних послуг, 400 закладів торгівлі. До кінця 2025 року у кожній громаді будуть зроблені ділянки завдовшки кількох кілометрів. Головна увага приділятиметься медичним, освітнім, культурним закладам, спортивним спорудам, закладам торгівлі тощо.

Студент 1 курсу кафедри журналістики

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Олександр Данюшин