Часто за звичайною втомою ховаються глибокі травми, а за показним сімейним добробутом – приховане насильство. Про те, з якими психологічними викликами найчастіше стикаються українки сьогодні, як розпізнати неочевидний аб'юз та що робити у кризових ситуаціях, ми поговорили з модераторкою простору “Вільна” Аліною Мостовою.
Сьогодні психологічна підтримка стала однією з базових потреб. Щоб зрозуміти загальний емоційний фон відвідувачок, ми запитали про головні причини їхніх звернень до спеціалістів.
— З якими психологічними труднощами найчастіше звертаються відвідувачки?
— Наразі це тривожність, тому що багато жінок перебувають у такому підвищеному стані: багато з них або очікують свого чоловіка, або адаптуються після його повернення, багато хто з внутрішньо переміщених осіб. І, звісно, їм потрібна психосоціальна підтримка, саме такі запити.
Межа між звичайним стресом, який можна подолати самостійно, та станом, що потребує втручання фахівця, часто буває розмитою. Тож ми попросили модераторку пояснити, коли саме час бити на сполох.
— Як зрозуміти, що людині вже варто звернутися по психологічну допомогу?
— Ну, напевно, коли вже самому складно справлятися з якимись своїми почуттями, відчуттями. І коли одному вже стає складно і хочеться з кимось поділитися.
Окрім загальної психологічної підтримки, жіночі хаби часто стають першим місцем, куди приходять ті, хто постраждав від домашньої тиранії. Ми торкнулися цієї складної, але критично важливої теми.
— Чи працюєте ви з людьми, які пережили домашнє або гендерно зумовлене насильство?
— Так, це є наша основна функція загалом простору – робота з тими, хто вже постраждав від насильства. І фокус уваги загалом на цьому напрямку. До нас звертаються жінки, які постраждали від насильства. Ми, звісно, не самі працюємо в цьому напрямку. У нас в місті розбудована гарна система, налагоджена система роботи, коли різні центри, простори надають комплексну допомогу тим, хто постраждав від насильства. Адже ми розуміємо, що іноді потрібно залучити мобільну бригаду, кризову кімнату і всім разом надати ту чи іншу допомогу людині.
Фізичне насильство очевидне, проте існують форми контролю, які роками можуть маскуватися під турботу чи традиційні сімейні устої. Аліна навела яскравий приклад того, що часто залишається поза увагою.
— Які ознаки домашнього насильства люди часто не помічають?
— Дуже часто не помічають економічне насильство. Наприклад, коли всі кошти в чоловіка. І в нас в суспільстві прийнято, що чоловік – голова, і в нього весь бюджет. Звісно, не в усіх сім'ях, але багато в кого, коли потрібно звітувати, куди ти витратила кошти, до копійки, на що, показувати чеки... Комусь може здатися, що це фінансово грамотний чоловік, але це такі нотки економічного насильства, коли ніби за таким піклуванням та фінансовою грамотністю ховаються глибші проблеми.
Усвідомлення проблеми – це лише перший крок. Найскладніше починається тоді, коли жінка розуміє, що їй загрожує небезпека, і потребує чіткого алгоритму дій для порятунку.
— Як діяти людині, яка опинилася в небезпечній ситуації?
— Тут потрібно зважити всі фактори, які є в той чи інший момент. У першу чергу, якщо людина знаходиться в небезпеці, то це поліція, мобільна бригада, і далі вже перенаправляють в кризову кімнату. А вже коли потрібно попрацювати з психологинею, то включається простір “Вільна”, і ми можемо жінку після такого прожитого травматичного досвіду брати до себе, і вона може відновлюватись, скажімо так, у нас. А якщо вже людина прожила цей досвід, то може одразу приходити до нашого простору.
У нас зазвичай є такі ситуації, коли людина перебуває в якійсь дуже кризовій, небезпечній ситуації і звертається в першу чергу до простору. Ми за таких умов діємо: надаємо консультацію і здебільшого викликаємо мобільну бригаду. Передаємо їм у першу чергу, бо вони мають можливість виїхати на місце і допомогти у сам такий піковий кризовий момент.
Подолання психологічних криз та вихід із ситуацій насильства – це складний шлях, який не варто проходити наодинці. Простір “Вільна” доводить, що для кожної жінки існує безпечний острівець, де можна отримати не лише емоційну розраду, а й реальний алгоритм дій, фахову підтримку та захист. Головне – пам'ятати: звертатися по допомогу не соромно, і яким би складним не здавалося становище, вихід є завжди, а поруч є ті, хто готовий простягнути руку допомоги.
Авторка, фото: Альона Гавриловська
Читайте також: Будівництво житла для ВПО у Чернівцях затримується: бракує мільйонів євро
Залишайтесь на зв’язку з Чернівцями та Буковиною! Наші сторінки у Telegram, Instagram, Facebook