Війна змусила мільйони українців залишити свої домівки. У точках зіткнення різного досвіду та стресу між переселенцями та приймаючими громадами інколи виникають непорозуміння.
Як за допомогою усвідомленості та щирого діалогу перетворити острах на простір для взаєморозуміння, розбираємося разом із психологинею Альоною Головіною у подкасті «Розмова з сенсом».
Психологічні маніпуляції та феномен «свій — чужий»Розпалювання внутрішнього розбрату — це тактика ворога, спрямована на ослаблення суспільства. Російська пропаганда регулярно використовує побутові конфлікти для інформаційних вкидів. За словами Альони Головіної, «якщо війна йде не лише в боях, вона йде за психологічні контент, контексти за стосунки між людьми. Якщо посилювати розбрат... можна тоді розділяти і керувати».
На початкових етапах між жителями різних регіонів дійсно помітні дрібні відмінності. За умов стресу це може активувати архаїчний страх перед «інакшістю». Психологиня наголошує: «...кожному з нас важливо усвідомлювати, що мене лякає в моменті переселення. Чому я реагую на людей таких самих, як я... як на потенційно ворогуючу особистість. І якщо кожен розбереться і зможе оцей острах, страх взяти і трансформувати ідею інтересу, бо в страху завжди є інтерес». Якщо зробити свідомий крок назустріч, народжується готовність з широкою душею подати руку і побачити людину, дізнатися як і чим вона живе.
Множинна травма переселення та страхи громадБагато переселенців переїжджають з місця на місце неодноразово, що формує множинну травму. У клінічній практиці клієнти часто описують свій стан важкими образами: «там часто як діра, пірва, чорна діра, яка взагалі тягне... цей сум всередину себе, печери, тобто згарища». На тлі втрати минулого та хронічного стресу люди можуть бути вразливими або різкими. Альона Головина зазначає: «...вони з цим бекграундом намагаються на цьому стресі переїхати... звичайно вони не в прекрасно емоційно рівноважному стані. І вони можуть бути дещо амбітні, агресивні... тому що стан... це тільки ми можемо уявити за рахунок емпатії».
Місцеві жителі також переживають зміни. На рівні колективного несвідомого через збільшення населення та конкуренцію може активуватися страх, що «всього мало, а всіх багато». Це ілюзія, яка часто підживлюється трансгенераційним досвідом родин, у яких колись насильно щось відбирали. Через цю призму громади можуть проектувати образ ворога на переселенців. Проте психологиня нагадує: «...ця енергія, вона спрямована на тих, хто створив цю ситуацію. Нагадуємо... вкотре, що люди були змушені, не з їхнього бажання. І більшість з них взагалі би хотіла додому. Хочу додому... як біль внутрішня».
Інформаційна гігієна та саморегуляціяКоли контент викликає миттєву злість, необхідна дія — внутрішній стоп-кран. Психотерапевтка радить: «Перша точка, яку ми маємо собі дозволити - стоп. дивимося, звідки, хто, чому і завжди усвідомлюємо, для чого, навіщо це нам. І який смак залишає в мене стаття... Чи я відчуваю оцю дію такого психологічного натиску...». Поглинання токсичної інформації включає психосоматику (головні болі, розлади шлунку), тому Альона Головіна закликає «фільтрувати те, що ми в себе вкладаємо» та використовувати техніки самодопомоги:
Дихання:«уявляючи весь негатив, вдихнули, глибоко видихнули».
Заземлення:«по можливості лягти, заземлитись, лягти в позу зірочки».
Вода:«ми прям уявляємо, як ми з себе змиваємо цей негативний контент або негативні переживання» під душем або просто вмиваючи обличчя.
Конфлікти очікувань виникають через різні моделі сприйняття світу, які психологиня розділяє на чотири позиції:
«Світ винен мені» — егоцентрична поведінка та претензії до оточення.
«Я винен світу» — позиція боржника, намагання заслужити схвалення.
«Я тобі, ти мені» — ринковий підхід, коли після допомоги виникає тривожна потреба негайно віддячити.
«Ніхто нікому нічого не винен, все відбувається по добрій волі» — найзріліша позиція, коли допомога надається і приймається без маніпуляцій та вимог вічної вдячності: «Простіше, якщо би цей канал нашого зв'язку робити простішим і чистішим від усіляких там темних бажань і зобов'язань з двох сторін».
Оточення часто відображає наш внутрішній стан: «...тільки люди, яких приваблюю я в своє життя... відображають мій внутрішній світ». Якщо навколо багато негативу, варто дослідити власні тіньові аспекти та дитячі травми.
Альона Головина підсумовує: «...що таке метафоричне світло... Це коли ми входимо і включаємо світло... ясності. Це ми входимо в темні кімнати, роздивляємося, що у нас тут є, кого ми тут забули... щоб світлих, добрих, людяних ставало більше. І щоб людям вистачало сил там, де вони є, з нами пускати коріння... ці печери, ці згарища, вони ніби засаджують новими такими квітами, деревами... Знайдіть своє зернятко... і нехай виростає наповнений новий світ, де ми стаємо сильнішими, добрішими тому що це випробовування дає нам можливість стати кращими».
Дивіться повну версію розмови у Youtube: