На Вижниччині в останню путь провели загиблого на війні героя Олександра Колотила (ФОТО)

Герої не вмирають!

У суботу, 28 березня, у селі Банилів Вижницького району попрощалися з старшим сержантом 3-ї батальйонно-тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України Олександром Колотило, який загинув у липні 2014 року на війні на Сході країни. Про це повідомляє сайт Вижницької РДА.

Церемонія прощання з Олександром пройшла у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Прийшли рідні та друзі загиблого вояка, бойові побратими, а ще сотні односельчан та жителів навколишніх сіл, які проводжали Героя, стоячи на колінах. Провести його в останню дорогу прийшли також голова Вижницької РДА Михайло Андрюк, заступник обласного військового комісара з виховної роботи Валерій Мовченюк, керуючий справами районної ради Георгій Івоняк, Банилівський сільський голова Микола Андрюк. Віддав шану Герою голова Чернівецької ОДА Олександр Фищук.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом Президента №708/2014 Олександра Колотило (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Відповідний орден Валерій Мовченюк вручив дружині Героя -Олесі.

Михайло Андрюк висловив щирі співчуття родині загиблого вояка. «Більшого горя немає, як втрата сина для батьків, чоловіка для дружини та турботливого батька для донечок. Висловлюю щире співчуття родині загиблого. У ці важкі хвилини схиляю низько голову перед батьками, дружиною, дітьми і поділяю біль Вашої непоправної втрати, - сказав керівник району. - Горе увійшло не тільки у родину Колотило. Біль стискає серце усіх, хто знав Олександра, гірко плаче за загубленим молодим життям душа кожного мешканця нашої громади - Вижниччина у скорботі...».

Олександр Колотило один з перших, хто пішов на Схід обороняти нашу державу від ворога. Відтак пройшов довгий шлях на фронті, визволяючи Красний Лиман, Слов’янськ, Сіверськ та інші населені пункти. Олександр загинув під Луганськом. Ідентифікувати тіло вояка змогли не відразу. Рідні Олександра розшукували його, а потім чекали на результати ДНК-експертизи. Лише тепер вони нарешті змогли поховати бійця на батьківщині.

У вояка залишилася дружина та двоє доньок. Рідні, близькі, знайомі згадують Олександра як турботливого батька, люблячого сина та хорошого брата, надзвичайно скромного та водночас відважного молодого чоловіка, котрий не задумуючись став на захист України заради щасливого майбутнього своїх дітей та всіх нас.

Море квітів, сльози. Митрофорний протоієрей Ілля, священики храмів району відслужили панахиду, а потім обряд у церкві. Похоронили Героя на сільському кладовищі під звуки духового оркестру, що виконав державний гімн України. Як воїну, що загинув, захищаючи Вітчизну, йому були віддані військові почесті - салют зі стрілецької зброї. Після молитви люди одностайно промовляли: «Слава Україні! - Героям слава! Слава нації!-Смерть ворогам!».