Якось, років п'ять тому, сталася у Києві така історія. Йшов один чолов’яга та побачив напис на брамі «KONADA», а потім він купив укулєлє і написав чимало пісень. Ну що з цим робити? Прийшлося йти на Репу, друзі прийшли, ну без дівчат не обійшлося та й всякого теж з собою було взято достатньо. Як заграли, як заспівали, по клубах виступали, люди танцюють, одне одного цілують-пригортають, бо музика то і є справжне свято. А потім прийшов час записувати свої думки-пісні до купи. Геп та витягли з тієї купи гарненьку таку платівочку. І все там було, як кажуть, і вода і вогонь і мідні труби. Гарна річ вийшла. «Свободою» назвали. Зрадів той чолов’яга, аж землі під собою не чує. Та бач, озирнувся, а навколо нікого немає. А замість укулєлє бас-гітара така важкувата до землі тягне, наче повертає. Взяв він її а друг його взяв електрику, а другий друг сів за ударні. Помолилися, перехрестилися, цьомкнули подуг вірних та й взялися до музики своєї, що з самого серця йде.