Двадцять дев’ятого січня — День поклоніння чесним веригам апостола Петра, в народі — Петра Вериги, пише 0372.ua.
Вериговий день здавна відомий також під назвою “Петра-покорму”, оскільки треба було утримувати свійську худобу на зимових кормах ще другу половину зими.
Близько 42 року апостол Петро за повелінням царя Ірода Агриппи був ув’язнений за проповідь про Ісуса Христа. У в’язниці він був зв’язаний двома залізними ланцюгами. Вночі, напередодні суду над ним, Ангел Господній, зняв ці ланцюги (вериги) й чудесно вивів його із в’язниці. Християни, почувши про чудо, взяли вериги (ланцюги) та зберігали їх як коштовність. Одержимі різними хворобами, приходячи до них з вірою, отримували зцілення.
У цей день відзначали ослаблення льодового покрову на річках: «На Петра Вериги розбиваються криги». Селяни Буковини вважали, що «на Петра Вериги половина зими». Вважалося, що це останній день зими, а тому казали: «На Петра Вериги половина снігу, половина криги», “На Петра Вериги зима або поставить, або поломить криги”.
Саме тому на Вериговий день селяни вирушали заготовляти дерево та розчищати лісові ділянки, де висівали зернові культури. У давнину було правило: вирубку лісів проводити не будь-коли, а лише взимку — «як дерево спить». Вважалося, що рубати живе дерево, коли починається рухатись під корою сік, — великий гріх. Найкраще це робити з січня і до середини березня — «бо дереву в цей час не болить». Таке загатовлене дерево не точить шашіль, не вражають грибкові хвороби, дерево менше піддається псуванню й гниттю, краще тримає тепло, оскільки зрубане в «стані спокою» воно має найбільшу щільність. Вважалося, що будівля, зведена з таких плах, убезпечена від блискавок — «бо грім не влучає у чисте».
В Україні сьогодні також День пам’яті Героїв Крут. Бій під Крутами — бій, що відбувся 16(29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Одночасно з ним у Києві розпочалося третє більшовицьке повстання, яке змусило у вирішальний момент розвернути підкріплення, направлене на цей напрямок, на його придушення.
Бій став важливою частиною української історичної пам’яті, а через заборону теми в радянський час і мало надійної інформації (серед головних джерел довгий час була праця Д. Дорошенка «Історія України. 1917—1923», написана 1930 року в Берліні, яка містить чимало перекручень) він обріс міфами, чимало з яких популярні й донині