"Моя історія почалася, коли я готувалася до вступу в Карпенка-Карого. Директор чернівецького театру дізнався, що я хочу поступати і запропонував допомогу в підготовці. Я дуже зраділа, що буду брати уроки в самого директора, яке щастя! Все було чудово, крім одного нюансу. Треба було витримати поцілунок при зустрічі та прощанні, він був надто не дитячий і обов’язково в губи, коли мені вдавалося вивернутися і підставити щоку, то навіть вухо повністю було у слині. І знаєте, що я думала? Що проблема в мені. Я бачила, він так цілує усіх актрис, що заходять до кабінету і всім наче ок, а мені чомусь дуже погано від того і я звичайно не говорила про це, боялася образити. Заняття тривали кілька місяців, я старанно працювала над байкою, прозою і боготворила свого наставника. Та одного разу він призначив заняття досить пізно в понеділок (вихідний в театрі). Коли я зайшла, він відпустив вахтера і замкнув театр зсередини. Ми піднялися в танцювальну залу з дзеркалами і раптом він накинувся на мене, схопив, почав роздягати та цілувати. Я кричала , звивалася, кусалася, дряпалася, всіма своїми силами намагалася вирватися з обіймів двометрового чоловʼяги. Він припинив це і наказав іти на сцену. Я вийшла на сцену та ридала, стоячи на колінах і дивлячись в темну залу. А він розказував мені, що таку я собі обрала професію і тепер буде так. Що він хотів від мене лиш поцілунок, а інші будуть хотіти набагато більше і це мій вибір", - написала акторка Ірина Лазер.