Інформацію про десантника Олександра розповіли у Чернівецькому обласному ТЦК та СП.
Олександр із Буковини до мобілізації працював високовольтником — фахівці такого рівня в Україні завжди в дефіциті. Чоловік мав броню, але кілька разів сам ходив у військкомат. Його не брали. Тоді він ухвалив рішення відмовитися від броні.
«Я українець, а це моя країна», — пояснює своє рішення Олександр.
Зараз він воює у складі 13 десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗСУ. Від цивільної спеціальності до штурмовика — таким став його шлях у війську.
Під Куп'янськом Олександр разом із побратимами витягував пораненого бійця під активним вогнем.
«Хоч як самим страшно не було, але ми пішли витягувати свого побратима. Важко було, падали, але не кинули», — розповідає десантник.
У Макіївці танк повністю знищив його позицію. Олександра придавило деревом і накрило маскувальною сіткою, поруч постійно падали міни. Побратим у сусідньому укритті чув його, але дістатися не міг. Олександр сам розрізав сітку і виліз назовні.
«Секунди вирішували все. Мій побратим хотів лишитися перечекати, поки ворог угамується, але я вирішив, що нам терміново треба вибиратися. Наче відчував — бо через кілька хвилин прямо на те місце прилетів важкий снаряд», — каже чоловік.
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагородив десантника нагрудним знаком «Золотий хрест». Цю відзнаку присвоюють за мужність і успішне виконання бойових завдань.
Олександр каже, що після служби хоче просту річ — сім'ю. Зокрема говорить, що мріє про двійнят.
«На війні братерство головне. Найцінніше, коли після завдання всі живі повертаємося», — підсумовує штурмовик.
Читайте також: Старший навідник із Буковини отримав орден «За мужність» — після загибелі на фронті
Важливі новини Чернівців у вашому смартфоні! Підписуйтеся на 0372 у соцмережах, щоб дізнатися все, що відбувається у місті. Facebook, Instagram, Telegram — підписуйтеся, щоб не пропустити!