Військовослужбовці повертаються з передової іншими, і процес прийняття нового себе, своїх травм та повернення в родину вимагає колосальної психологічної підтримки. Про те, як працюватиме новий Центр ментального здоров'я та чому під час відновлення важлива приватність, розповідає генеральний директор Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Віталій Полатайчук.
— Психологічний супровід військових та їхніх родин стає невід'ємною частиною лікування. Нещодавно у вашому закладі створили новий підрозділ для цих потреб. Коли повноцінно запрацює Центр ментального здоров'я та хто в ньому працюватиме?
— Центр ментального здоров'я – це проєкт за ініціативою Першої леді, де на базі кожного такого закладу повинен бути створений відповідний центр. Він передбачає психологічну підтримку пацієнтів та членів їхніх родин. Військовослужбовці повертаються з передової, умовно кажучи, іншими. Існує необхідність їхньої адаптації в родину, тому що саме сім'я є головною підтримкою для пораненого бійця. Звідси й виходить його неформальна назва – концепція “Повернення”.
Формально він передбачає наявність п'яти фахівців: завідувача підрозділу, двох лікарів-психіатрів, двох психологів, а також адміністративну групу. Центр уже створений і оснащений усім сучасним обладнанням – від сигналізації до системи освітлення – відповідно до державних будівельних норм. Я розумію, що з дня на день ми можемо розпочинати роботу. Чекаємо лише відмашки будівельників, які скажуть: “Ми все закінчили”. Після цього ми просто переводимо вже набраний штат фахівців на цю територію і розпочинаємо повноцінну роботу.
— Планування простору в лікарні під час війни – це питання не лише комфорту, а й логістики виживання. Чому для Центру ментального здоров'я обрали саме таку локацію, цокольний поверх та поліклініку?
— Коли йшла розмова про виділення площ, а це 248 квадратних метрів, ми підійшли до цього з точки зору практичності. Перша локація Центру ментального здоров'я знаходиться на цокольному поверсі, що актуально як варіант сховища під час повітряних тривог. Тобто пацієнт не лише проходить групові тренінги з фахівцями, він уже відчуває себе в безпеці. Крім того, вони межують із ветеранським простором, де працює фахівець із супроводу.
Наступна локація розташована разом із поліклінічним відділенням. Це дає можливість одразу скористатися допомогою вузьких спеціалістів щодо соматичної патології.
Також там існує так звана зона адміністративного очікування. У випадку надзвичайної ситуації вона слугує сортувальним майданчиком. Тобто співробітники ДСНС не проходять углиб закладу, щоб швидко провести сортування – вони безпосередньо працюють із людьми в таких зонах. Поруч реєстратура, де можна записатися на прийом, дізнатися про обстеження, а якщо комусь раптом стане зле – поруч приймальний покій, де одразу нададуть допомогу.
— Фізичні зміни внаслідок поранень – це завжди важкий виклик для прийняття себе. Інколи процес відновлення є надто інтимним, щоб проходити його на очах у всіх. Чому виникла необхідність розділити реабілітацію на загальний та індивідуальні зали?
— Пацієнти надходять із потребою в консультаціях наших психологів та психіатрів, і тільки після стабілізації емоційного стану ми маємо можливість тісніше працювати над фізичним відновленням.
Ми розділили реабілітацію на загальний зал, де пацієнти займаються на тренажерах, та індивідуальні кімнати. Виникла така ситуація: з огляду на перенесені травми і, можливо, фізичні дефекти, пацієнт не хоче, не може або має якийсь психологічний бар'єр показувати ці моменти іншим. Тому він працює з фахівцем в індивідуальній кімнаті.
І навпаки, коли пацієнт уже досягнув значних результатів, фахівці індивідуально визначають: чи варто йому продовжувати займатися наодинці, щоб не демотивувати тих, кому ще важко, чи, навпаки, варто вийти в загальний зал і своїм прикладом показати результати іншим. Цей підхід цілком виходить із нашого практичного досвіду роботи з пораненими.
Зцілення від жахів війни неможливо обмежити рамками одного курсу пігулок чи набором фізичних вправ. Повернення бійця додому – це тривала робота з його емоціями, страхами та прийняттям нової реальності. Індивідуальний підхід, створення безпечних умов під час тривог та глибока робота психологів доводять, що сучасна медицина бачить у військовому насамперед людину, яку потрібно берегти і відновлювати комплексно.
Авторка: Альона Гавриловська
Читайте також: Повернути до повноцінного життя: як на Буковині лікують та реабілітують військових