Щоб реабілітація була комплексною, сучасні медичні заклади виходять за межі традиційних лікарняних палат, залучаючи партнерів, культурні інституції та благодійників. Про те, як працює ця екосистема відновлення, говоримо з генеральним директором Віталієм Полатайчуком.
— Коли найстрашніше позаду, а стан пацієнта стабілізований, на перший план виходить соціалізація. Людина має знову відчути зв'язок із суспільством. Як проходить соціалізація військових і що таке “терапевтичне садівництво”?
— На базі нашого закладу функціонує ветеранський простір. У нас є провідний фахівець із супроводу, в посадові обов'язки якого входить допомога військовим із відновленням документів та вирішенням соціальних питань.
Ми розуміємо, що соціалізація військових є невід'ємною частиною ерготерапії. Тому завдяки роботі заступників ми уклали перші меморандуми та угоди із закладами щодо культурно-просвітницької роботи. До них належать музеї, театри, філармонія – це дозволяє хлопцям соціалізуватися. Крім того, ми уклали угоду з університетом, і за програмою терапевтичного садівництва привозимо наших військових до Ботанічного саду, де вони мають можливість займатися цим напрямком.
— Очевидно, що самотужки медичному закладу важко впроваджувати всі інновації, тому на допомогу приходять великі фонди та національні мережі. Як співпраця з іншими центрами та фондами допомагає вам вдосконалювати роботу?
— Існує так звана мережа центрів реабілітації Recovery, яких на даний момент створено вже понад два десятки. Ця мережа дає нам можливість обмінюватися пацієнтами. Наприклад, пацієнт з іншого регіону може поступити до нас просто тому, що йому так ближче додому. А ми ж розуміємо: вдома завжди краще.
Враховуючи те, що партнери фонду Пінчуків проводять постійні тренінги, наші фахівці навчилися надавати допомогу вже за новими окремими напрямками. Зокрема, вони освоїли масове ортезування. Використовується спеціальний матеріал – поліпропілен, з якого виготовляють ортези. Їх ставлять на руку для компенсації втраченої функції, що дозволяє військовим далі повноцінно розробляти кінцівку. Словом, ми задіяли дуже багато напрямків і продовжуємо розвиватися.
— У процесі лікування є речі, які здаються буденними, але відіграють критичну роль у тому, наскільки швидко організм набирається сил. Наскільки важливим для відновлення є харчування і хто допомагає його забезпечувати?
— Для хлопців є ще один надзвичайно важливий показник відновлення – це, як би просто не звучало, покращене харчування. Коли пацієнт перебуває в установі, де йому проводять оперативні втручання, все зводиться до надання якісної медичної допомоги: знеболення, антибіотикотерапія. У той період пацієнт їсть мало.
Але коли настає період стабілізації стану і безпосередньо відновлення, у пацієнта з'являється “жорсткий” апетит, він дуже хоче їсти. Знаючи це і маючи відповідний досвід, ми залучаємо надходження від благодійних організацій. Зокрема, у нас є угода щодо покращення харчування за нормою №5 (як у військових госпіталях). У цьому нам колосально допомагає громадська організація “Справа Кельпінга в Україні” та родина Кельпінга безпосередньо в Чернівцях. Вони чудово допомагають нам збагачувати та покращувати раціон для наших захисників.
Медицина, що рятує тіло, у поєднанні з підтримкою, яка зцілює душу – саме такою має бути сучасна реабілітація. Досвід Чернівецького госпіталю ветеранів війни доводить: лише спільними зусиллями лікарів, благодійників, культурних діячів та громади можна створити середовище, де військові не просто проходять лікування, а поступово і впевнено повертаються до повноцінного життя.
Авторка, фото: Альона Гавриловська
Читайте також: “Пакунків малюка вистачило б на пів року, але зараз їх немає”: Любов Годнюк про ситуацію в Чернівецькому перинатальному центрі