Ситуація на Сході залишається тривожною. В епіцентрі подій довгий час знаходиться м.Слов’янськ Донецької області, яке захопили сепаратисти і російські бойовики. Там не вщухають постріли і вибухи, терористи обстрілюють блокпости українських силовиків, атакують навіть житлові квартали і навчальні заклади, гинуть військові і мирне населення. У регіоні стало дуже небезпечно, тому мешканці Слов’янська та інших населених пунктів масово виїжджають звідти.
Так сім’я Сергія Васильовича Печериці з селища Андріївка, що неподалік Слов’янська, позаминулої середи поселилася в гуртожитку Кіцманського технікуму, - повідомляє газета "Вільне життя". Чоловік, його дружина і 12-річна донька покидали домівку нашвидкуруч, тому взяли з собою лише документи і найнеобхідніші речі.
“На Сході стало дуже небезпечно, — розповідає дружина Сергія Васильовича Інна Анатоліївна. — Нам довелося покинути все нажите майно, господарство. Останні 7 років ми тримали невеличке стадо кіз. Отримували до 30 літрів молока на день і до вечора, зазвичай, його продавали, бо мали постійних клієнтів. На ці кошти й жили. Але за останній час з селища виїхало дуже багато людей. Тож і ми вирішили не зволікати. Надумали продати кіз, бо не могли кинути тварин напризволяще, та й щоб мати хоч якусь копійку на дорогу. А кому продавати? Більшість людей і самі тікають, поки є можливість. Та таки знайшлися в сусідньому селі бажаючі. Серце не хоче вірити в те, що відбувається…”.
Жінка розказує про страх і переживання під час перевірки сепаратистами на блокпостах. Ретельно перевіривши документи і речі, їх пропустили, побачивши, що прописка місцева. Але були проблеми з транспортом: не ходили ні рейсові автобуси, ні електрички. Тому, як тільки дізналися, що протягом двох днів курсуватимуть автобуси, одразу скористалися можливістю. Тепер люди облаштовуються на новому місці, вживаються зі статусом вимушених переселенців — так називають громадян України, котрі змушені терміново виїжджати з областей, де відбуваються бойові дії, через погрози та фізичне насилля.За словами моїх співрозмовників, у Андріївці віддавна немає електроенергії, школи закриті ще з середини квітня, ходити вулицями небезпечно. Тож коли чують від знайомих тривожні новини зі Сходу, не шкодують, що зважилися переїхати. У цьому їм допоміг кіцманчанин, один із активних учасників київського Майдану п.Валерій. Чоловік, знаючи про складну й небезпечну обстановку в Слов’янську, запропонував сім’ї переїхати до нашого міста і потурбувався, щоб їх тут зустріли і допомогли. Цю підтримку й допомогу людям надають учасники Кіцманського громадського об’єднання “Майдан”.
“Ці люди нам дуже допомагають, — розповідає Сергій Васильович. — Зустріли й забрали нас з вокзалу, допомогли з житлом. У районному центрі зайнятості мені для початку запропонували роботу на автомийці в Кіцмані, а дружині — на підприємстві в Чернівцях. Нашу доньку зарахували до загальноосвітньої і музичної шкіл. Вже й підручники на 7 клас отримали, і кілька занять у музичній школі відвідали”.
Допомагають і небайдужі кіцманчани — продуктами, посудом, іншими предметами побуту. Сергій Васильович та Інна Анатоліївна приємно здивовані гостинністю й гарним ставленням кіцманчан. Багато розповідають про непросте життя на Сході, проросійські настрої більшості жителів їхнього регіону, про проблеми з роботою.
“У нас, на Донбасі, не залишилося нічого патріотично-го, у нас немає духу свободи, — каже Сергій Васильович. — На Сході велика залежність від Москви, люди не знають історії України”. Інна Анатоліївна продовжує думку чоловіка: “Нам здається, що тут, в західних областях, живуть більш по-європейськи. А в нас посіяний і досі процвітає радянський стиль життя. Відчувається значний вплив Росії, розмовляють переважно російською”.
Тривалий час подружжя теж розмовляло російською, але кажуть що ніколи не забували свою рідну українську мову. "А зараз українська для нас на першому плані. Не тому, що це модно, а тому, що не хочемо говорити мовою сепаратистів”