Чому отримання українського паспорту стало проблемою? БЛОГ

Поновлення паспорта громадянина України: реальна вартість ID-картки в Чернівцях, виклики для студентів, пенсіонерів і проблема соціальної справедливості.

Нещодавно я вирішила поновити свій паспорт громадянина України. У Чернівецькому паспортному сервісі мені назвали суму - 1532 гривні. Без урахування комісії оформлення коштує 1208 гривень, але остаточна ціна, яку доводиться заплатити, вища майже на третину.

На перший погляд, півтори тисячі гривень - це небагато. Та якщо поглянути на реальні доходи українців, ситуація виглядає зовсім інакше.
Для прикладу, прожитковий мінімум в Україні становить 2920 гривень, тобто вартість одного паспорта - це понад половина цієї суми. Мінімальна заробітна плата - 8000 гривень, але далеко не всі її реально отримують.

Я навчаюся в університеті. Особисто я не отримую стипендії, але мої одногрупники, які її мають, отримують приблизно 1200 гривень на місяць. І навіть ця сума не покриває вартість паспорта. Якщо студент повнолітній і не має фінансової підтримки від батьків, він фактично не може самостійно поновити документ, без якого не можна працевлаштуватися, поїхати за кордон чи навіть відкрити банківський рахунок.

Не легше й пенсіонерам. Середня пенсія в Україні - близько 3000 гривень. Це більше, ніж потрібно, щоб заплатити за новий паспорт, але з урахуванням витрат на ліки, продукти чи комунальні послуги - для людей похилого віку віддати понад пів пенсії за документ практично нереально.

Звісно, можна зробити паспорт у ЦНАПі, де ціна складає 650 гривень. Це значно дешевше, але має свій недолік: запис на оформлення - щонайменше за місяць наперед. Для тих, кому документ потрібен терміново, така черга - справжня проблема. Навіть терміновий паспорт у такій ситуації може не врятувати, якщо час грає проти тебе.

І тут виникає головне питання: чому держава не забезпечує доступних і зручних умов для отримання такого базового документа?

Паспорт - це не розкіш, не привілей і не формальність. Це символ громадянства й основа права на гідне життя. Якщо його поновлення стає фінансовим чи організаційним викликом - це вже ознака соціальної несправедливості.

Хочеться, щоб у державі, яка називає своїх громадян головною цінністю, документи, що підтверджують цю громадянськість, були не розкішшю, а доступною необхідністю.

Авторка: Марія Мотуз