Навчання є пізнавальними діями учня, які спрямовані на вирішення навчально-виховних завдань. Кожна дитина індивідуальна, і має свій набір психофізіологічних особливостей, які в подальшому впливатимуть на процес навчання. Психологи звертають увагу на три групи особливостей вищої нервової системи. Це пізнавальна сфера, до якої відносяться увага, пам'ять та мислення, тип нервової системи, залежно від домінуючої півкулі мозку та особистісні особливості, такі, як мотивація, воля, схильність до творчості тощо. Емоційна сфера має найбільший вплив на успішність дитини, її здатність сприймати навчальний матеріал.
Сучасна педагогіка в своїй основі має комплексний стандартний підхід до розвитку дитини, засвоєнню нею знань. Він складається з чотирьох дій: комунікативних (знаходження спільної мови з оточуючими), регулятивних, пізнавальних (побудова логічного алгоритму дій) та особистісних (самоідентифікація та морально-етична оцінка).
Для професійної діяльності вчителю обов’язково потрібно враховувати індивідуальні особливості учнів. Дуже часто він може помилятися в своїх судженнях, роблячи висновки про дитину лише з суб’єктивної точки зору. Потрібно підходити до питання ширше, дізнатися про родину, питати думки дітей, інших педагогів, спостерігати за дитиною на уроці та у вільний час.
Багато часу вчитель витрачає на письмові роботи учнів. З їх допомогою можна також багато інформації дізнатися про психологічні особливості дитини. Перш за все, використовуючи почерк, вивченням якого приділено цілий напрям в психології.
Фізіолог Іван Павлов досліджував різновиди розвитку розумових здібностей залежно від співвідношення сигнальних систем. Він виокремив типи людей, залежно від поєднання ознак і властивостей мисленнєвої діяльності. Це мисленнєвий тип, художній та середній (поєднання в рівній мірі обох напрямків). Залежно від цих типів, кожна людина має свою спрямованість розумової активності та специфіку саморегуляції.
Велику увагу варто приділити концепції етапів розвитку та вікових криз Л. С. Виготського. Згідно його досліджень, на шкільний період припадає декілька вікових криз. Це періоди 6-7 років, коли дитина потрапляє до школи або в початкових класах та 12-14 років – пубертатний період або підліткова криза.
Психологи для характеристики особливостей дитини також використовують малюнки, які розкривають емоційний стан дитини, можуть розповісти про її внутрішні переживання, проблеми в сім'ї чи школі.
Кожен урок – трудомісткий процес. Узагальнено його можна поділити на наступні етапи: окреслення теми та визначення мети та цілей уроку, щоб учні могли легко їх зрозуміти; формулювання проблемного питання; планування та побудова дій для вирішення питання та досягнення мети уроку; реалізація плану; контрольно-оціночна діяльність, яка може бути здійснена як з боку вчителя, так і учнями самостійно; рефлексія та корекція відповідно до індивідуальностей кожного учня.
Сьогодні одним із підходів до навчання, який враховує саме індивідуальність кожного учня є метод активного навчання. У ньому учень сам керує процесом, ставить проблему, вирішує її та займається оцінками власних результатів. Вчитель в даному випадку є помічником, він допомагає дитині з матеріалом, може підказати їй, направити, але всю роботу виконує саме дитина. Цей метод розкриває не тільки креативність дитини, але і комунікаційні навички, пошукові, критичність мислення та відповідальність за власну діяльність.
