Читайте: Хто вони - видатні та славетні жінки Чернівецької області
Вашій увазі пропонуємо другу частину матеріалу про відомих жінок з Чернівців та Буковини, які зробити свій внесок в історію, культуру, літературу, музику та інші галузі тогочасного життя краю.
Мисткиня Августа Кохановська відзначилася в графіці, живописі та етнографії.
Августа Кохановська народилася у містечку Кімполунг на Південній Буковині (тепер Румунія) 6 липня 1868 року в сімʼї повітового старости. У 1885 році родина Кохановських переїхала у Чернівці і жила на вулиці Neu Welt gasse (вул. Новий Світ, тепер вул. Шевченка, 41). Переїзд був повʼязаний з тим, що Йозеф Кохановський отримав посаду радника окружної управи.
Перші уроки малювання дівчина брала у художника Тадеуша Суліми фон Попісла. У 1894 році Кохановська вступила до Віденської академії мистецтв, у якій навчалася до 1899 року. Основну частину життя провела у Чернівцях. Лише у 1920-х роках виїхала в Польщу до міста Торунь, де й померла у 1927 році.
У фондах Чернівецького художнього музею зберігається понад 100 творів мисткині. У 1989 році їх передали з обласного краєзнавчого музею. Туди експонати, своєю чергою, потрапили від родини Панчуків – близьких родичів Ольги Кобилянської, з якою дружила Августа Кохановська.
Колекція складається з портретів, краєвидів, ескізів і замальовок. Зокрема варті уваги портрети дітей, змальовані портрети дітей, образи гуцулів, сцени з народного побуту, краєвиди української природи.
Також Августа Кохановська писала статті на основі своїх етнографічних досліджень народного життя та побуту, подорожей і селами Буковини. Її статті надруковані в "Австрійському журналі з етнографії".
Оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано) і педагогиня.
Визначна оперна співачка ХХ ст. з когорти українських акторів оперної сцени, талант яких належить до скарбниці світової музичної спадщини.
Хоча за життя в численних схвальних рецензіях та статтях Липковську називали російською співачкою, вона сама, на відміну від декого із співвітчизників, пишалася українською культурою, завжди зберігала в серці любов до рідного краю.
І дарма недоброзичливі критики дорікали їй за "польсько-український акцент, за малоросійську сльозу". Її навіть називали "хохлушкою з Полтави".
Липковська в мемуарах писала, що "рідні малоросійські пісні, власні глибокі і правдиві почуття" були джерелом, яке наповнювало її талант.
Народилася Лідія Яківна Липковська 28 квітня 1884 р. в родині народного вчителя в селі Бабино Хотинського повіту. У родині не надавали тому серйозного значення і насміхалися над дівчиськом-оригіналкою, яке уявляло себе майбутньою співачкою і марило театром.
Липковська згадувала, що любила вийти на берег Дністра, або на галявину лісу, і там досхочу віддаватися співу.
Дуже скоро ім'я Лідії Липковської стало відомим в місті і місцеві меломани заговорили про чудове сопрано церковного хору жіночої гімназії.
У віці 14 років Липковська вже пізнала "радість піднятої театральної завіси": вона приймала участь в численних благодійних концертах, незамінним був її голос і в церковному хорі. В серці Липковської завжди жили спогади про місто, в якому вона вперше відчула радість артистичного успіху.
Саме в Кам'янці-Подільському відбулася подія, яка змінила особисте життя Лідії Липковської і мала вплив на її творчу кар’єру.
У віці 17 років вона закохується в молодого кам'янчанина Христофора Маршнера – студента східних мов Петербурзького університету. В дусі романів того часу, проти волі батьків, Лідія Липковська одружується з ним і виїжджає до Петербургу.
23 серпня 1903 року під прізвищем Маршнер Лідія Яківна вступає до Петербурзької консерваторії. Свій вибір вона зробила проти волі чоловіка, і, можливо, тому, ступаючи на артистичний шлях, Лідія Яківна повернула собі прізвище Липковської.
Вже в 1906 р. після виконання ролі Джильди в опері Джузеппе Верді "Риголетто" це ім'я стає відомим всій театральній громадськості росії.
По-різному складалася артистична кар'єра Липковської, її стосунки з театральними чиновниками, антрепренерами, але при цьому вона завжди мала успіх у публіки, яка кожну партію в виконанні актриси оцінювала як тріумф.
У 1909 р. з участі в "Руському сезоні" в Парижі починається всесвітня слава української співачки. Гастролі в містах Європи, Північної Америки, Японії, Китаю, Австралії, Нової Зеландії, Єгипту чергувалися з виступами в Петербурзі, Москві, Києві. Але серед усіх країв, в яких їй вдалось побувати, Липковська найкращим вважала Україну, завжди прагнула завітати до батьківської домівки, зустрітися з родиною, друзями. Найпоетичніші рядки в її мемуарах присвячені рідному краю.
Померла Лідія Липковська 22 березня 1958 р. в Бейруті на 74 році життя.
Улюблена актриса та оперна співачка Ріхарда Штрауса: чернівчанка Віоріка Урсуляк.
26 березня, виповнилось 130 років від дня народження всесвітньо відомої оперної співачки (мецо-сопрано), педагога Віоріки Урсуляк (Viorica Ursuleac (Krauss), 1894 – 1985).
Талант до класичної музики вона успадкувала від батька, адже народилася в Чернівцях, в родині співака (кантора), викладача музики на теологічному факультеті Чернівецького університету.
Коли Віоріка закінчила ліцей в Чернівцях, саме батько відвіз її до Відня в 1913 році.
Вчилася майбутня прима у Віденському університеті музики та виконавського мистецтва, одному із найбільших, найпрестижніших і найвідоміших у світі університетів, студенти якого здобувають кваліфікацію в музиці, театрі та кіно.
Завершила навчання в 1918 році. Тут вона навчалась у фінського педагога з вокалу Філіпа Форстена.
Пізніше вдосконалювала свою вокальну майстерність в Берлінській консерваторії, в класі однієї із найяскравіших оперних співачок свого часу, німецької та американської співачки Лотти Леманн.
Померла Віоріка Урсуляк 23 жовтня 1985 року.
Галина ЯнушевичГалина Янушевич по праву вважається обличчям чернівецького театру другої половини ХХ століття.
Те, що Галина Янушевич робила на сцені, простою грою назвати неможливо. Адже то було життя.
Кожну роль, кожного героя вона грала так, ніби то була вона, а не вигаданий персонаж.
Галина Янушевич народилася 27 грудня 1907 року в селі Струньковому, що на Кіровоградщині.
Початкову освіту здобула в семирічній Гайворонській залізничній школі. З 1923 року вчилася в Жмеринському залізничному училищі.
Але вже за два роки поступила до Київського театрального технікуму, який згодом був приєднаний до Київського Музично-драматичного інституту імені М. Лисенка.
Акторський шлях розпочала в Київському українському драматичному театрі імені І. Франка.
З 1927 по 1931 рік Галина в ньому відточувала сценічну гру.
Опісля за наказом наркомосу УРСР Янушевич разом з іншими акторами була переведена до Харківського українського драматичного театру. А вже звідти у 1940 році за направленням поїхала до Чернівців.
З того року життя Ганни Янушевич набуло буковинського колориту. Вона присвятила Чернівецькому муздрамтеатру понад 40 років свого життя. Тут вона зіграла сотні ролей.
За невтомну акторську роботу Галина Янушевич була удостоєна звання Заслуженої артистки у 1946 році і Народної – в 1965 році. Незмінним супутником життя Галини Янушевич, її другом, порадником, підтримкою був її чоловік, актор Петро Міхневич. Вони прожили в парі понад 60 років. Не стало Галини Янушевич 25 грудня 1983 року. Похована на Руському кладовищі в Чернівцях.
Читайте також: Зупинявся в центрі міста і заводив коханок: що відомо про композитора Ференца Ліста у Чернівцях
Зручний формат новини у нашому Telegram
Ще більше цікавого та актуального контенту отримуйте в нашому Instagram
Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber