Хто вони - видатні та славетні жінки Чернівецької області

Відомі жінки Буковини, архівні фото з відкритих джерел

У Чернівцях широко відоме імʼя Ольги Кобилянської. Але не тільки вона увійшла в історію як видатна жінка, яка народилася чи жила на Буковині.

На сайті 0372.ua є розділ “Історія Чернівців та Буковини”, де ціла низка матеріалів присвячена видатним буковинцям. Серед них багато чоловіків, а ось жінок - навпаки. Ми вирішили виправити ситуацію і в окремому матеріалі розповісти саме про видатних жінок, які увійшли в історію Чернівецької області. Тож представляємо вам першу частину такої публікації.

Ольга Кобилянська

Письменниця Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в невеличкому містечку Гура-Гумора Південної Буковини, яка зараз є територією Румунії. Дитинство вона провела серед мальовничої природи Карпат, яка вплинула на естетичні смаки дівчини. Вона брала участь в аматорських виставах, співала, танцювала, грала на фортепіано, багато читала.

Сімʼя Кобилянської оселилася у Чернівцях у 1891 році.

Перші оповідання написала німецькою мовою. Українська у її творчість прийшла разом зі знайомством з письменницею Наталією Кобринською та Софією Окуневською – першою українкою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині.

“Я не маю ніякого бажання до хатньої роботи, бо вона мені не дає задоволення, – читаємо у щоденнику Ольги Кобилянської.– В моєму серці нема жодного сонячного промінчика, душа вкрита хмарами. Я хвора на тяжку хворобу, мене може вилікувати жваве духовне життя, а де його тут взяти?”

Та вона змушена була займатись хатніми справами, доглядати меншого брата й матір, яка була дуже хвора.

Ольга Кобилянська стала учасницею феміністичного руху, обґрунтувавши його у брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”.

У роки Другої світової війни жандармерія встановила нагляд за Кобилянською. Після смерті окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та промови над могилою.

Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942-го у Чернівцях.

Роза Ауслендер

Німецько-австрійська поетеса єврейського походження народилася 11 травня 1901 року. Писала німецькою та англійською мовами. Дитинство провела на Буковині, котра пізніше стала мотивом її поетичної лірики.

Вивчала філософію на Етичному семінарі Фрідріха Кеттнера у Чернівцях, потім у Відні.

Разом з майбутнім чоловіком Ігнацем Ауслендером переїхала до США. Видавала газету «Westlicher Herold», працювала редакторкою, публікувала статті та есеї в німецькомовних часописах Америки. Отримала американське громадянство. Перші вірші опублікувала в Нью-Йорку в 1928 році.

Але повернулася в Чернівці, щоб доглядати за хворою матір'ю, і прожила тут, втративши громадянство США.

За підтримки земляка, відомого поета Альфреда Маргул-Шпербера, випустила в Чернівцях першу книгу віршів «Веселка» («Der Regenbogen»), проте значна частина накладу загинула при окупації міста німецькими військами.

В 1941–1944 роках знаходилася в Чернівецькому гетто, де познайомилася з Паулем Целаном (про нього читайте в нашому минулому матеріалі).

В 1946 повернулася в США, знову отримала американське громадянство. У 1967 переїхала у ФРН.

Пізніше страждала важким артритом, не могла самостійно писати і диктувала свої вірші. Померла у будинку престарілих єврейської громади Дюссельдорфа.

Зручний формат новини у нашому Telegram

Євгенія Ярошинська

Видатна українська письменниця, перекладачка, етнографка, фольклористка і педагогиня народилась 18 жовтня 1868 року в селі Чуньків Кіцманського повіту. Її батько працював управителем школи. Євгенія отримала освіту у гімназії у Чернівцях та викладала у Брідку і Раранчі (нині c. Рідківці).

У 1887 році було засноване педагогічне товариство “Руська школа”, щоб видавати книжки для народу. Тоді ж Євгенія стала його активною учасницею. Працюючи вчителькою початкових класів, Ярошинська була активною діячкою українського феміністичного руху.

Вона писала казки, байки, оповідання, записувала народні пісні. Ярошинська розпочала свою літературну діяльність німецькою мовою. До української літератури її привернула перша україномовна газета “Буковина”.

Творча спадщина Ярошинської складається з повістей “Понад Дністром”, “Перекинчики”, “Рожі а терне”; оповідань, нарисів, творів для дітей, фольклорно-етнографічних розвідок, збірок народних пісень, публіцистичних творів, перекладів, листів.

Євгенія Ярошинська збирала колядки, щедрівки, коломийки, пісні про далекі часи, коли нападали турецько-татарські загарбники, наймитські пісні, весільні, балади дуже давнього походження. 21 жовтня 1904 року у віці 36 років Євгенія Ярошинська померла від перитоніту у місцевому шпиталі, похована у Чернівцях.

Ксенія Колотило

Майстриня художньої вишивки та живописиця народилася 5 квітня 1916 року в гуцульському селі Підзахаричі у сім’ї священика-просвітителя.

З дитинства вона цікавилась співанками, казками, легендами про народного захисника Олексу Довбуша, а також про міфічних істот, які населяли ліси Буковини. Але найбільше її цікавила народна вишивка.

У шість років Ксенія пішла до першого класу народної школи, де вважалася найбільш обізнаною у вишиванні, а по закінченні навчання знала вже всі місцеві техніки вишивання. У 10 років Ксеня пішла до гімназії у Чернівцях, де були і звичайні предмети, і уроки малювання та ручних робіт.

На канікулах ходила у гори, збирала у гуцульських майстрів різні узори і формувала свою власну збірку.

1935 року вийшла заміж за селянського хлопця, студента-філолога Чернівецького університету Василя Колотила, і потрапила в сім’ю, де вміли цінувати народний стрій і самі його творили. Потім, 1939 року переїхала до Відня, де її чоловік навчався в аспірантурі і залишився там на викладацькій роботі. Під час проживання на чужині її збірка вишивки налічує 600 робіт.

В Австрії щороку проводяться “Культурні тижні”, під час яких виставляються роботи Ксенії Колотило. Ці виставки мали великий успіх також у Голландії, Німеччині, Швейцарії та Бельгії. Виставки робіт майстрині також експонувалися у Києві та Чернівцях.

Померла 19 січня 2007 року у Відні.