Принаймні так кажуть переселенці з Донецької та Луганської областей, з якими ми поспілкувалися у Краматорську. Люди втекли сюди від війни. Тут, у Краматорську, вони мають найголовніше - мирне небо над головою. Заради миру, кажуть, вимушені переселенці, вони готові терпіти будь-які незручності.
Краматорці гостинно прийняли переселенців, допомагають їм з житлом, працевлаштуванням, оформленям документів тощо. Допомогу і підтримку мешканцям Донбасу, які змушені були покинути свої рідні домівки, надають волонтерські та релігійні організації, місцева влада, а також прості люди.
74-річна пенсіонерка Віра Чесмак приїхала до Краматорська з Горлівки у лютому 2015 року. Жінці надали прихисток волонтерському центрі церкви „Храм Святого Духа”. Пенсіонерка разом з іншими переселенцями, яких тут близько 50 чоловік, живе безкоштовно і безстроково, отримують харчування та лікування.
Жінка розповіла, що їі квартиру в Горлівці розгромили бойовики. Пенсіонерка також мала маленьку приватну автостоянку у Горлівці - бойовики її теж розтрощили, обладнання розікрали і вивезли до Росії. У Горлівці у жінки залишились донька з зятем та онучкою. У зятя батько паралізований, тож вони змушені були там залишитися, би за ним доглядати. І моя донька з чоловіком не підтримують бойовиків.
„Я особисто всім задоволена і дуже вдячна колективу волонтерського центру, які його створили і забезпечують нам проживання”, - каже пані Віра. Жінка каже, що побачивши, як бойовики накривали „градами” парк у Горлівці, вже нічого не боїться. „Всю цю банду треба вигнати, вистріляти - вони не потрібні ні там, ні тут, їх просто треба знищити!”, - упевнена пенсіонерка. Переселенка повертатися до рідної Горлівки поки навіть і не думає. Каже, що коли закінчиться війна, то поїде дякувати тим людям, які підтримують переселенців зараз, в першу чергу - на Західну Україну.
Про Путіна, який розв’язав війну в Україні, навіть говорити не хоче. „Путин - это подонок самый настоящий. Так называемые «ДНР», «ЛНР и Путин - это преступление 21-го века», - гнівно заявляє пенсіонерка Віра. Тим же, хто залишився жити на окупованих територіях Донбасу, радить навчитися розбиратися, де правда, а де брехня.
Пані Світлана з онучкою Аліною теж приїхали до Краматорська з Горлівки у лютому 2015 року. Їм виділили кімнату в гуртожитку, оформили прописку, переоформили пенсію. У жінки у Горлівці залишилась донька з чоловіком. Світлана розповідає, що вони з чоловіком у Горлівці 8 місяців не отримували пенсію. Тож вирішили переїхати до Краматорська. 20-річна Аліна планує влаштуватися на роботу. Повертатися додому поки не збираються. „Там стріляють.Хто, звідки стріляє - я не знаю, буває, що стріляють з усіх боків. Я інвалід ІІІ групи, у мене підвищуєтся тиск. Коли стріляли, я з вечора до ранку у погребі сиділа. Я там не можу. Поки війна не скінчиться, ми туди не повернемось”, - каже переселенка.
Переселенка Юлія з трьома маленькими дітьми приїхала до Краматорська з Луганська в січні 2015 року. Їх поселили у волонтерському центрі церкви „Храм Святого Духа”, де проживають переселенці з різних міст Донбасу. Жінка каже, що змушена була виїхати з дітьми з Луганська, бо там нереально жити. „Очень тяжело было. Мы с кумой сигаретами торговали, но потом ополченцы нам это запретили. Мне свекровь помогала, но не могу же я постоянно просить. В Луганске у нас остался частный дом - там живет мой младший брат. Он не может выехать из-за проблем с документами. Тут, в Краматорске, намного лучше и мне, и детям. Моя маленькая дочь, когда здесь был салют, говорит мне: «Мама, это бомбы летят?..». Здесь я получаю пособие на детей. Домой очень тянет, но пока я туда не собираюсь», - розповідає жінка.
На моє питання, чи бачила Юля в Луганську російські війська, жінка відповідає: „Видела и российские войска, и чеченцев. Молодые парни с Луганска самовольно идут воевать на стороне боевиков, потому что там нет работы, нет выхода. Вот мой сосед воюет на стороне боевиков „ЛНР” - ему платят 360 долларов за 2 недели”.
Переселенець з Донецька Валерій теж обрав для себе Краматорськ. Валерій – підприємець, у Донецьку у нього була невеличка майстерня, де він збирва нержавіючі димоходи. Але війна наблизилась до чоловіка і він змушений був переїхати.
„Война ко мне приблизилась вплотную. Украинская армия до меня не дошла немножко. Все „прелести” „ДНР”-вской жизни я увидел. Мне, человеку с проукраинскими взглядами, там было очень тяжело находится, переубеждать людей, бороться. Главное, на мой взгляд, победить бывшую советскую ментальность - убить в себе раба, научить людей работать на себя. И здравомыслящие люди в Донецке понимают, что „ДНР” - это утопия, что Путину они не нужны”, - розповідає Валерій.
Чоловік не зміг вивезти з Донецька станки, взяв з собою тільки дрібний інструмент. Та Валерій рук не опустив і налагодив свій бізнес на новому місці. „Тяжело конечно, но я снял мастерскую, начинаю все с чистого листа. Интернет дает большие возможности. Я делаю все своими руками и сам себя рекламирую. Я на ютубе веду свой канал - рассказываю людям о домоходах. Это сейчас очень актуально, потому что газ постоянно дорожает. Сделал ролик на украинском языке - меня смотрит Центральная и Западная Украина. Появляются заказы и я расширяю свой бизнес», - каже підприємець-переселенець.
Допомогою переселенцям займається і волонтерський центр „Краматорськ-SOS”, який розпочав свою роботу у вересні 2014 року. „Ми надаємо переселенцям всі види допомог - працює гяряча консультаційна лінія, сайт, допомога у забезпеченні житлом, працевлаштуванні, оформленні документів, проводимо тренінги з оранізації свого бізнесу, працюємо з міжнародними фондами в гуманітарній сфері”, - розповів волонтер „Краматорськ-SOS” Геннадій Якубов.
За офіційними даними, станом на кінець травня 2015 року у Краматорську зареєстровано майже 47 тисяч переселенців. За словами Геннадія Якубова, 10-15 тисяч переселенців живуть у Краматорську, решта - соціальні туристи (оформили пенсії та інші соціальні виплати у Краматорську, однак де-факто живуть на окупованих територіях Донбасу. Вони приїжджають до Краматорська „відмітитись” й отримати гроші).
Багато переселенців з Донбасу стали волонтерами „Краматорськ-SOS”. „Я вже 7 місяців волонтерю. Повертатися додому не планую взагалі, бо мене попередили, що там зі мною розберуться за мої проукраїнські погляди. Там зона строгого режиму - без будь-яких правил і порядків”, - каже Людмила, волонтерка-переселенка з Донецька.
Постійну допомогу переселенцям та іншим соціально-незахищеним категоріям людей надає благодійний фонд „Карітас-Краматорськ”, що розпочав свою роботу у березні 2015 року. „Тут надають продукти харчування, одяг, медикаменти кожному, хто цього потребує, в першу чергу переселенцям через кожні 10 днів. У нас індивідуальний підхід до кожної людини”, - розповідає отець Василь Іванюк, декан Краматорського деканату Греко-католицької церкви. За його словами, у Краматорському Карітасі працює 16 співробітників, нещодавно відкрили ще 3 представництва Карітасу - у Слов’янську, Александрівці, Димитрово. Карітас також взяв під своє крило шпиталі. Активн допомагали у 2014 році бійцям АТО, особливо одягом. Отець Василь - військовий капелан. Він, як ніхто, переймається долею українських бійців, бо його син також воює на фронті. Священик розповів, що йому навіть прийшлося визволяти буковинських бійців, які потрапили у полон в Донецьку. „У нас з Чернівцями вже дуже тісні особисті стосунки”, - каже отець Василь.
А ще священик повіз нас до своєї церкви у село Веселе під Краматорськом, де він, як і в інших п’яти церквах, проводить богослужіння. У церкві також облаштували склад, куди привозять гуманітарну допомогу. Отець Василь розповів, що в церкву під час бойових дій в Краматорську влучили кулі - пошкодило вікна, шифер. Вікно не поміняли й досі - залишили на пам’ять.
„У найближчій перспективі - побудувати кілька храмів, бо війна колись має закінчитися...”, - ділиться своїми планами священик.
Переселенці в Краматорську почуваються комфортно, безпечно, готові жити гірше, ніж зазвичай, сподіваються колись повернутися до рідних домівок, при цьому кажуть: „Головне, щоби не було війни”.
Проект реалізується ГО «Телекритика» у партнерстві з Товариством польських журналістів у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії за підтримки програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).