«За дітей, які не встигли вирости». Історія військового з Чернівців, який пройшов пекло фронту

Максим із Чернівців пройшов два роки війни у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його бойовий шлях пролягав через Донеччину, контрнаступ на Запоріжжі та інші ключові напрямки. Він вирушив на фронт без жодного військового досвіду — за покликом серця та обіцянкою бабусі, яка під обстрілами ховалась у підвалі на Чернігівщині.

Про це повідомляють у Чернівецькому обласному ТЦК та СП. 

«Не міг залишатися осторонь»

У перші дні вторгнення рідні Максима опинились під окупацією. Їхні дзвінки про страх, руйнування та постійні обстріли стали точкою неповернення — хлопець вирішив, що мусить боронити країну. Пройшов підготовку за 4,5 місяці та став навідником броньованої техніки.

"Потрапив до легендарної «вісімдесятки». Там нас навчали дуже серйозно. Освоїв три типи машин: БТР-80, «Bushmaster» з Австралії та американський «Stryker». Викладали досвідчені сержанти — молоді, але вже загартовані війною", — розповідає Максим.

«Запоріжжя — це було пекло»

Найбільше в пам’яті військового закарбувалися бої на Запорізькому напрямку. Саме тоді він зробив тату «Welcome to hell» — фразу, яка найточніше описує ту реальність.

"Постійні вибухи, поранення серед побратимів з перших годин… Але ми трималися. Доводилося не тільки працювати навідником, а й тягнути поранених кілька кілометрів у сірій зоні, де техніка була безсила. Вижили ті, з ким починав — з хлопцями з Буковини. Всі завдяки підготовці та взаємній підтримці"

Після Запоріжжя був Покровський напрямок і операції поблизу кордону з Росією. Контузії, травми, виснаження — все доводилося долати без права на відпочинок.

"Не раз чув: «Скоро будуть нові люди, стане легше». Але людей не ставало більше. А ми йшли знову й знову… Ті, хто міг би змінити нас, продовжували спокійно жити вдома".

Нова місія — допомога родинам героїв

Сьогодні Максим продовжує службу у Центрі комплектування, у групі цивільно-військового співробітництва. Допомагає родинам полеглих, полонених і зниклих безвісти.

"Біль досі зі мною. Але я не скаржуся — я знаю, за що стояв. І хочу передати свій досвід іншим. Мрію стати інструктором, щоб навчати новобранців, як вижити на передовій, як рятувати побратимів і себе".

Його головна мотивація залишається незмінною:

"За тих дітей, які вже не стануть дорослими. За матерів, які втратили синів. За Незалежність. За майбутнє, яке у нас хочуть відібрати".

Читайте також: Буковинський волонтер після інсульту йде пішки заради ЗСУ (ФОТО)

Важливі новини Чернівців у вашому смартфоні! Підписуйтеся на 0372 у соцмережах, щоб дізнатися все, що відбувається у місті.Facebook, Instagram, Telegram — підписуйтеся, щоб не пропустити!