Повномасштабне вторгнення назавжди змінило логістичну сферу. З лютого 2022 року перевізники стикалися з безліччю проблем. Проте сьогодні можна сказати, що адаптація до нових умов успішна, наскільки це можливо, — розглядаємо, як це сталося.
Виклики, з якими зіштовхнулася логістична система
Кожна міжнародна логістична компанія, зіткнулася з викликом, звісно, першим етапом був транспортний колапс. Логістичні шляхи були паралізовані. Всі зусилля були спрямовані на евакуацію. Цивільна авіація, морські перевезення перестали бути опцією. Однак з часом стало зрозуміло, що логістика — це необхідна ланка нормальної (як для воєнного часу) економіки. Тому перевізники та підприємці почали шукати нові рішення.
Що відбувається зараз:
- Повітряний простір закритий для цивільної авіації. Орієнтовна сума завданих збитків сягає 200 млрд грн.
- Морські перевезення дуже обмежені, відкрито тільки зерновий коридор. Повноцінно працюють три порти у гирлі Дунаю, проте вони (поки що) не здатні компенсувати відсутність морської логістики.
- Залізничний транспорт вважається збитковим. Невідповідність колій, високі тарифи на перевезення, нестача рухомого складу ускладнюють як внутрішні, так і зовнішні постачання.
- Автомобільні перевезення. Ситуація покращилася, зокрема завдяки налагодженому проходженню блокпостів. Однак відправлення на експорт досі проблемні через низьку пропускну спроможність через кордон. Також стан не покращують регулярні акції протесту на українсько-польському кордоні.
Зважаючи на ці фактори, адаптація продовжуватиметься. Зараз логістика трохи оговталася, порівняно з початком 2022 року.
Як вдалося адаптуватися: альтернативи та нові рішення
- Розвиток сухопутних коридорів
Бізнес адаптувався, переорієнтувавши експортні шляхи через країни Європи. Їх можна розділити на західний (Польща, Німеччина, Балтійські країни) та південний (здебільшого Румунія) напрямки.
Наприклад, доставка вантажів з Китаю в Україну зараз мультимодальна. Спочатку судна йдуть до портів у Польщі, а звідти товар перевантажують на фури та доставляють до кордону. Той факт, що можна отримати посилку з КНР за 2-3 тижні — це неабияке досягнення у воєнний час.
Саме автомобіль взяв на себе значну частину вантажоперевезень, які раніше йшли іншими шляхами. Однак досі спостерігаються великі черги на кордонах. Це призводить до псування товарів і значних фінансових збитків імпортерів та експортерів.
Важлива подія — скасування дозволів на міжнародні автомобільні перевезення з ЄС. Це рішення усунуло адміністративний бар'єр та посприяло збільшенню частки автоперевезень. І з боку європейських країн, і з українського намагаються зменшувати навантаження, збільшуючи кількість персоналу на митницях.
- Міжнародне партнерство та допомога
Асоціації експедиторів із сусідніх країн (Туреччина, Румунія, Болгарія, Польща, Словаччина, Угорщина) надали практичну допомогу у розв'язанні проблем з контейнерами, митними процедурами, оформленням документів, допуском перевізників і роботою портів.
- Забезпечення критичного імпорту та експорту — на першому місці
Слід розуміти, що на першому місці саме критичні поставки — експорт та отримання гуманітарки. Тому всі компанії закладають певний буферний час на затримки.
- Гнучкість і стійкість бізнесу
Українські логістичні компанії продемонстрували здатність швидко адаптуватися, шукати нові рішення та налагоджувати роботу в екстремальних умовах. Попри шок і руйнування, доставки необхідних товарів до та з країни тривають.
Найважливіший фактор адаптації — це координація усіх ланок логістичного ланцюга.
Які ризики все ще актуальні в логістиці
Українська логістика продовжує функціонувати в умовах високих ризиків, зумовлених війною:
- Безпосередні воєнні загрози та безпека інфраструктури. Порти, сортувальні станції, склади завжди під ударом. Атаки по енергетичній інфраструктурі можуть паралізувати роботу електрифікованих ділянок залізниці та терміналів.
- Операційні та транскордонні ризики. Хоча ситуація з чергами на західних кордонах періодично покращується, обмеження не зникли. Складність і тривалість митних процедур як з українського, так і з європейського боку все ще створюють затримки.
- Фінансові ризики. Довші та складніші маршрути, підвищені тарифи або відмова у страхуванні, зростання цін на пальне суттєво збільшують вартість перевезень.
- Геополітичні ризики. Зміна політики з боку країн-партнерів щодо транзиту українських товарів, надання дозволів чи роботи прикордонних служб можуть суттєво вплинути на логістику.
Багато бізнесів «переїздять» зі своїми потужностями до інших регіонів (релокація), що створює нерівномірне навантаження на інфраструктуру. Також українські компанії активно створюють склади та сортувальні центри за кордоном, аби пришвидшити обробку вантажів.
Наразі транспорт вийшов зі стану колапсу, проте повне відновлення можливе тільки після завершення бойових дій. Українська логістика зуміла вистояти у складних умовах і продовжує функціонувати справно, але не без ризиків і додаткових проблем.
