Чернівецькі активісти висловили думки про теракти у Франції

Чернівецькі активісти не залишилися байдужими до трагічних подій у Франції і висловили своє співчуття у соціальних мережах.

Активістка ГМ «Опори» Надія Бабінська-Вірна написала:

 «Ніколи-ніколи не зрозумію людей, які саркастують, графоманять

словами "стурбованість" і тому подібними тезами щодо терактів в Парижі. багато цього зараз.

багато горя, крові, сліз. кілька тисяч людей в усьому світі втратили своїх синів, братів, сестер, друзів. в мирний для Франції час. в звичайний вечір дозвілля та відпочинку. тут немає місця злорадства, образи на те, що на наше горе реагували не так, як би ми того хотіли. в ці моменти ми повинні бути вище всіх наших очікувань, образ, нашого горя. і співчувати, горювати з усім світом за загиблими. це те, що відрізняє нас від варварів, від терористів, від нелюдів.

співчуття, біль і молитва»,

Письменниця та волонтерка Христя Венгринюк висловила співчуття та скорботу  народові Франції: «Після того, що сталося сьогодні в Парижі, ми не зможемо жити так, як жили до вчора. Я не приїжджатиму більше в Париж і не читатиму на мості Мірабо реквієм за Целаном. Тепер читатимемо реквієм за всіма тими мирними людьми, які померли 13.11.15.

Після сьогодні ніколи вже не буде так, як було. Ніколи.

Рівно місяць тому ми були в Парижі, де все було так спокійно і безтурботно, окрім чорних вивісок "шарли". Що тоді вже здавалося знаком...

В Парижі зараз живуть мої найближчі друзі, там живе моє Серце.

Я так люблю Париж з його Монмартром та Монпарнасом, з його Сеною та кладовищем, з його затишком та вічністю, з вуличками, де ходив Ван Гог та Гоген, з "Мулін Руж" та сотнями і і і і і і...

І як сьогодні слухати літературу? Читати літературу! Бавитись під музику та в обіймах друзів за якими скучила, коли в світі несусвітня печаль?!

Моя скорбота дуже глибока і щира.

Але і вона не може НІЧОГО змінити.

Так само, як жоден біль, навіть, якщо він примножений в серці кожного».

Леся Михайлюк, активістка «Волотерського руху Буковини», вважає, що треба підтримувати людське горе скрізь:

«Співчуття не має кордонів. Європейську країну (куди ми всі маємо надію впхатися) сколихнула хвиля терактів. Жах! Жесть! Не можу зрозуміти вереску тих, які активно висловлюються про користувачів ФБ, які поклали на аву французький прапор. Ми мовчки ковтаємо той факт, що в Україні другий рік війну називають ато, але нас дратує, що хтось, у кого залишилася здатність співчувати, виявив підтримку країні, в якій в перші години після теракту запровадили надзвичайний стан, країні, для якої життя та безпека її громадян є цінними».

Водночас росте кількість людей, які переконані, що підтримувати треба не Європу, яка зазнала біди, а Україну, оскільки щодня на фронті гине не менша кількість бійців, а Європа закриває на цей факт очі. Такі люди ставлять на аватари прапор України і критикують тих, хто підтримує Францію.