«Така робота – це мрія мого життя». Інтерв’ю з чернівецькою полісвумен

Нам вдалося поспілкуватися з дівчиною – поліцейським: як триває служба, чи відрізняються вимоги до жінок та чоловіків і чи є місце службовим романам. В діалозі з журналістом 0372.ua полісмен патрульної служби Національної поліції – Анастасія.

Розкажіть про себе. Чим Ви займалися до цього часу та як зважилися на службу в поліції?

Мене звати Анастасія. На даний час, поряд з службою, навчаюся на філологічному факультеті за напрямком журналістика.  Можу з впевненістю сказати, що про службу мріяла давно. Хотіла спочатку служити в десантних військах або морському флоті, а коли дізналася про можливість працювати в патрульній службі – вирішила спробувати, адже окрім вже згаданих мрій, маю спортивну підготовку.

Як відреагували батьки на рішення стати полісменом?

Батьки дізналися не відразу, я розповіла їм вже тоді, коли прийшов час їхати на навчання до Луцька (йдеться про службову підготовку). Як, і всі батьки, мабуть, мали перестороги, та згодом зрозуміли, що моя робота достойна, бо ж маю на меті зробити вклад до кращих змін у нашому місті. Окрім того,  маємо хороший соціальний захист та можливість кар’єрного зростання.

Чи є якась відмінність між вимогами до чоловіків і жінок; до прикладу: Ви патрулюєте в нічний час?

Ні, до всіх поставлені одинакові завдання і у всіх однакова мета – збереження правопорядку в місті. Ми патрулюємо також в нічний час, як і всі, вночі змінюємо одне одного за кермом службового автомобіля, тобто, однозначно різниці у вимогах немає.

Чи були випадки, коли Вас не сприймали серйозно?

Звісно! Часто це буває тоді, коли ми намагаємося зробити зауваження людям, що порушують правила дорожньо-транспортного руху. Проте, не всі люди вміють реагувати на зауваження адекватно, то ж згодом нам доведеться вдаватися до серйозніших мір – та штрафувати правопорушників.

Служба не заважає особистому життю ? А чи може сприяє: чи є місце службовим романам і чи у вас це дозволяється?

Особисто мені, у вихідний день, хочеться поспати (посміхається), тому поки часу для особистого життя мало. Щодо службових романів – не думаю, щоб вони якимось чином заборонялися, люди мають право облаштовувати своє життя. Головне, щоб це не заваало Службі і не афішувалося під час патрулювання.

Чим займаєтеся поряд із основною роботою і чи бачите себе у цій професії назавжди, а чи може є думка змінити з часом?

Взагалі маю багато хобі, займаюся тату-мистецтвом (пройшла київські курси), пишу вірші, читаю, але, як вже згадувала в цьому напрямку працювати мріяла давно, то ж змінювати професію звісно планів немає, я себе знайшла і тепер хочу вдосконалюватися.