Жителька села Дністрівка, що на Кельменеччині поскаржилася на місцеву владу,- передає "БукІнфо".
Після Майдану почали утворювати Народні ради, - пише Ангела ТКАЧ-ВИШНЯ. Я виставила свою кандидатуру на вибори. Чи розраховувала я на перемогу? – Ні. Я бачила страх цих людей і залежність не від голови сільської ради Цекала Вячеслава Миколайовича, та від його покровителя орендаря земель і колишнього голови колгоспу – Телешмана Василя Григоровича. Його вважають в селі головним роботодавцем… і велика кількість людей залежна від нього. Не бачити цього – це було би наївно. Та мені було цікаво, яка саме кількість людей, хоч таємно, та підніметься з цієї залежності?. Чесно? Цифра вразила - у мене було 199, у мого конкурента 263.
Не цурались на мою адресу кинути – «Та вона курва!..» На питання – а що якась молодиця у селі від мене плакала чи плаче?.. – чула – «Але ж ти жінка!..» Жінки України, почуйте хто ми! Ми не матері, ми не ті, хто зі шкіри вилазить і йде на приниження на заробітках, лиш би заробити на прожиття своїх чад, ми - …… лише тому, що ми жінки! Чоловіки, скажіть як треба втрачати свою чоловічу гідність, щоб так називати жінку-матір?!
Тепер я можу лише припускати, що побачивши такий результат, «власники» села постановили «знищити» мене безповоротно. Вижити, вбити, згвалтувати і десь викинути… Люди доносили різне. І завжди питали – як ти їх не боїшся?.. А я питаю усіх, односельчан і всю Україну – у мене є вибір?
Наді мною не просто збиткуються, мені демонстративно вказують, що вони можуть робити все, що заманеться! Для них закони не існують! І їх підтримує сам голова Районної ради пан В. Ілаш.
Буковинка в розпачі і незнає, як зарадити біді.
Знаєте, я здорова, не психічно хвора і в петлю сама не лізу, під машини не кидаюся, наркоторгівлею не займаюся, та я не знаю, що і коли чекати від цих людей.
Читайте ще: У Чернівцях покажуть фільм про жінок Фемен
