Михайло Гаврилюк розповів про козирне життя в столиці

Київ, вулиця Грушевського, 22 січня 2014 роки. На дворі мороз. Силовики роздягають  до шкарпеток одного з  активістів  Євромайдану. Відео з того інциденту швидко облітає  всю Європу. Свій різкий осуд з цього приводу оголошує  МЗС Франції та Німеччини, а предстоятель УПЦ Київського патріархату Філарет висловлює своє захоплення мужністю сили духу майданівця.

Так в історії Майдану з’являється ще один герой – Михайло Гаврилюк, пише видання  "VIDA"

З того часу 38-річний Михайло часто з’являється на публіці в образі українського козака. З чубом, довгими вусами та в камуфляжі.  Два роки публічного життя  докорінно змінили майданівського активіста. Сьогодні він народний депутат Верховної Ради. Михайло бере участь у спортивному житті країни, час від часу приїжджає додому на Буковину.

Для інтерв’ю зустрічаємося із ним в одному з боксерських клубів у Чернівцях. У напівтемному приміщенні, серед чоловіків у спортивних костюмах, Михайло яскраво вирізнявся у синьому блискучому піджаку. При ньому власний охоронець.

—  Михайле, до  майданівських подій, ви були простим фермером:  мали власне господарство в невеликому селі Ярівка, що на  Буковині,  їздили на заробітки до Росії і, очевидно, політичними справами  країни  не переймалися. Яким чином проявлялася ваша громадська позиція у повсякденному житті?

— До Майдану я був будівельником — займав місце прораба: і сам міг руками робити ,і людей організувати. І, звісно, я слідкував за тим, шо у нас робилося у Верховній Раді, як ставилися там до простого народу. Мені це не подобалося. Ви знаєте, що ми українці дуже терплячий народ, ми терпимо до кінця, і до краю. Коли я побачив по телеканалу, що почали  бити наших студентів, наших дітей, тоді я уже не витримав. Як ви знаєте я є з козацького роду, а козаки завжди  захищали нашу країну.

— Як часто ви буваєте на Буковині після того, як переїхали до Києва?

— Раз на кілька місяців. Дружина з дитиною живуть у Коломиї. А я винаймаю квартиру в Києві.

— Чи вистачає вашій родині зарплати народного депутата?

— Я отримую як депутат 17 тисяч. Оренду за квартиру сплачує держава. А на решту нам вистачає. Хоча, то не та зарплата, яку має отримувати народний депутат. Будучи в минулому будівельником, зараз часто спілкуюся з колишніми колегами — вони отримують зарплату у доларах і більшу ніж я.

Але будівельник не може поміняти нічого в нашій державі, він не може прийняти закон. Вони заробляють гарні гроші, але щось змінити в нашій країні не можуть. Депутати – законотворчі, вони можуть поміняти життя не  тільки будівельникам, а й прибиральникам, й іншим людям. Це все у руках народних депутатів.

— У Вашому  рідному селі Ярівка, на Буковині  вас знають як героя?

— Я не вважаю себе героєм. Серед нас герої ті, які не повернулися додому.

Повне інтерв'ю читайте на VIDA