"Там все жорстко",- чернівчанка розповіла про закулісся "Голосу країни"

Катерина Єременко, вона ж DaKooka, розповіла про те, як її змінило популярне телешоу і як любов до себе допомагає їй бути вільною на сцені і в житті.

DaKooka - це свобода. За два з гаком роки, які Катерина Єременко (Кука - для друзів, DaKooka - для шанувальників) більш-менш активно виступає, вона встигла стати феноменом української інді-сцени. DaKooka на сцені - унікальне для України явище.

За 2015-2016 роки Єременко зіграла на майже всіх ключових фестивалях країни - від Koktebel Jazz Festival до Respublica. Вона виступала в десятках міст України та дала пару сольних концертів в Києві. У грудні минулого року DaKooka разом з групою Zapaska прокотилася з невеликим туром по Європі. Якийсь час Катя грала в складі тріо з назвою DaKooka Live Band (з бас-гітаристом і барабанщиком), але минулої осені повернулася до формату соло - вона, клавішні і більше нікого і нічого. Випустила три нових пісні. 

У цьому році одним з головних подій в житті Єременко стала участь в телешоу «Голос країни 7». Вона була Катериною, яка виступала до етапу нокаутів з закритим обличчям і відкрилася глядачеві тільки в той день, коли її виступу на конкурсі закінчилися. Конкурс приніс щось нове в її життя - тепер її часто впізнають на вулицях, підходять фотографуватися. На кількості концертів це поки особливо не позначилося.

Ми зустрілися з Катею через кілька днів після її переїзду до Києва - вирішила спробувати пожити в столиці, пише пише Карабас.ком. Вона сама призначила місцем зустрічі Гідропарк і зізналася, що любить це місце ( «там річка і красивий вид на Лавру»).

Як справи?

Значить, як справи? .. (Думає). Все добре! (Сміється). Я задумалася, намагалася зрозуміти, що ж у мене не так, що ж не так? Все так, як і повинно бути. Я приймаю все, що діється зі мною. Напевно, тому у мене все добре.

Переїзд до Києва - це серйозно? Думаєш закріпитися?

На сьогодні я це зробила з однієї простої причини - звідси зручніше їздити в тури. Я не можу відправитися в тур на десять днів. Мені треба так - в п'ятницю виступила, в суботу вдома. До Києва зручно повертатися з усіх точок України.

Якщо мене залишать без роботи, я або в Росію поїду виступати, або стану медиком і буду вбивати людей на операційному столі. Я ж нічого не вмію, крім як грати і співати

Концертів стало більше?

У мене намічено на найближчі місяці 11 концертів. Серед них пара фестивалів - «Файне місто» і якийсь невідомий мені фестиваль в Житомирі ( «Світло среди дерев», пройде в Житомирі 23-24 червня - ред.). Більше ніхто мене не кликав, в минулому році частіше запрошували. Так що не стало більше концертів. Я вже кажу, що якщо мене залишать без роботи, я або в Росію поїду виступати, куди мене кличуть з туром, або стану медиком і буду вбивати людей на операційному столі. Я ж нічого не вмію, крім як грати і співати.

Я стикався з думкою, що тяга наших артистів до концертів в Росії - це наслідок того, що їх не долюбили тут.

Звичайно, мені ж хочеться відчувати, що я потрібна. Скажу чесно, я відверто не розумію історії з квотами на радіо. Я народилася в Чернівцях, на Західній Україні, але бабуся з дитинства співала мені колискові російською мовою. Я знаю його ідеально і можу писати на ньому вірші, пісні. І я українка. Але мене, по суті, змушують писати українською. Ти уявляєш, що це будуть за пісні? Це буде як російськомовна попса! (Співає) «Ти Пішов ... Я тебе кохаю ...» Це все, що я можу сказати, висловлюючи свої почуття на українському. Щоб відчути українську мову, мені треба повернутися в дитинство і сказати бабусі: «Ти знаєш, там в 2016-му квоти введуть, співай краще на українському».

На осінь, я чув, ти збираєш альбом. Все нове буде?

Не тільки. Буде все невипущене раніше, але те, що я граю на концертах. Але це буде проміжний альбом - між першим (дебютним альбомом DaKooka «Радха» вийшов в 2015 рік. - ред) і той альбом, який стане по-справжньому класним і розкриє мене. Тому другий я назвала «200 грам» куки. Небагато,  але стільки, скільки потрібно.

Ось ідеш пити віскі в барі. Менше 200 грамів - не те. Але і більше ні до чого. А 200 - те, що треба. 200 - магічне число у нас в Чернівцях. У нас там все по 200 гривень. Треба взяти в оренду світло? Запитуєш, скільки буде коштувати. Відповідають:«Ну, 200 гривень буде нормально?»

Уже більше двох років в твоєму житті є гастролі, концерти. Ти - одна з небагатьох артисток, хто поводиться на сцені, як і в житті. Що змінюється в твоїй манері поведінки?

Сцена - це місце, де я відчуваю себе ідеально ... Навіть якщо у мене болить голова. Хоча ні, тоді мені все-таки треба випити таблетку. А ось якщо у мене болить живіт, на сцені він припиняє боліти. Треба і з головою якось так вирішувати ...

А тепер серйозно. За цей час я зрозуміла, що нікому нічого не винна і що мені має бути по-хорошому все одно, подобаюся я комусь? чи ні. Особливо мені допомогли в цьому проекті «Голос країни 7». Ділитися з людьми - це все, що я можу, а далі нехай кожен сам вибирає. Не подобається? Вихід там. Я ділюся зі сцени тим, що у мене є, в залі нехай відбувається що завгодно. Хочете, кидайтеся в мене помідорами, кричіть «я хочу від тебе дітей!» - це на мене не вплине. Раніше я нервувала через те, чи подобаюся я глядачеві. Тепер я дозволяю собі нервувати тільки через те, що я погано репетирувала.

 Піти на «Голос країни» - це було твоє особисте рішення?

Звичайно, у мене ж немає менеджера або ще кого-то. Мені було якось самотньо, і тут приходить лист від знайомого режисера Дмитра Гука з «1 + 1» - мовляв, йде набір на «Голос», приходь. А мені тоді здавалося, що у мене немає друзів, не найкращий настрій. І я пішла на це шоу заради нових людей - хотілося подружитися. Я думала, що якщо там учасники всі з чистого аркуша збираються, то вони доброзичливі і так далі. Ні хріна. Там все жорстко.

Ти думала, що там всі дружать?

Прикинь? Дура. Просто у мене склалася така ситуація, мені потрібна була віддушина. Але, незважаючи ні на що, я знайшов там хороших люди - серед режисерів, координаторів. А з учасниць я зблизилася тільки з Інгрет Костенко, причому відразу. Коли я вибула з шоу, вона плакала, а я її заспокоювала. Я була рада, що для мене конкурс закінчився. Мені важко, коли в моєму житті є стільки «повинна», скільки було там.

Ти підписувала договір з «Голосом країни»?

Так. Там багато пунктів, які я не маю права розголошувати.

Там страшні покарання за порушення договору?

Якби у мене була купа грошей, то мені б не страшно було його порушувати. Ось так тобі відповім (сміється).

Момент, коли ти йшла з конкурсу, а Потап тебе обійняв, - це було майже епохально. Ти, вся така інді, і Потап.

Потап - класний чувак, реально кльовий, дуже розумний, правдолюб. Для мене вся четвірка тренерів - це авторитети, у них є чому вчитися. Хоча при цьому я уявляла собі, чи могла б я, як вони, сидіти і говорити людям: «Ой, не дотягнула чуть-чуть. Ой, щось ви сильно переживаєте »? Ні, я б так не змогла.

Ти побувала всередині телевізійного світу. Для тебе це щось відразливе або, скоріше, привабливе?

Відразливе. Я б хотіла, щоб мене люди почули, дізналися, і щоб мені, як і Земфірі, не треба було з'являтися на телеку (посміхається). Телебачення - це неймовірно складно. Там треба пахати з 7 ранку до 2 ночі: репетиція, інтерв'ю, переодягнутися і т.д. Це просто робота за гроші. Комусь подобається, мені - ні. Це як сидіти в офісі і займатися чимось рутинним.

З іншого боку, для наших артистів телевізор - це вихід до глядача, звичайно. Треба йти, якщо хочеться і є можливість. Я ось думаю ще піти на відбір на «Євробачення» наступного року. Але з моєї непереносимістю відповідальності ... Альбом так можна було б назвати - «Непереносимість відповідальності»... Загалом, не знаю, чи піду я на «Євробачення». Мені більше подобається на моїх концертах. Мої глядачі - як друзі. Вони не зраджують. Мене тягне до них.«Думаю піти на відбір «Євробачення» наступного року», - DaKooka

Те, що тебе стали після «Голосу» впізнавати на вулиці, не напружує? Люди підходять, просять фотографуватися.

Не напружує! Якщо я з людиною сфоткаюся, а у неї покращиться настрій, я обов'язково це зроблю. Я відповідаю всім - у фейсбуці, інстаграм, ВКонтакте. Нехай не відразу, але відповідаю. Тому що я знаю, як це важливо, коли ти хочеш, щоб тебе почули. Тому я тільки «за». Люди, давайте фоткатися! (Сміється)

Я можу, звичайно, і відмовити. Наприклад, після закінчення концерту, коли у мене болить голова. Я просто говорю - фотосесії не буде, іншим разом. Я можу це просто так сказати, я ж не Софія Ротару, не зірка якась, і ніколи не хотіла нею бути. Мені досить того, що мене слухають, коли я співаю. Якщо це відбувається, у мене в житті все окей.

 А як щодо варіанту «розчарувалася - закохалася»?

Уяви собі, саме такий випадок у мене стався півроку тому. Це довга історія. Вісім років тому я закохалася в хлопця. Потім притупила свої почуття. Ми дружили всі ці роки. І ось, через стільки часу він зізнався мені в коханні. Уявляєш собі моє розчарування? У всьому. У собі, що притупила свої почуття. У ньому, що цей придурок вісім років ходив і нічого мені не говорив. Спасибі, чувак!

Загалом, зараз він поїхав дуже далеко ... А я посиділа, подумала і зрозуміла - це моє, треба його чекати. Всесвіт підказує мені: «Так, Кука, це твоє. Можеш уже більше ні в кого не закохуватися. Уже все зрозуміло ». Так що так, «розчарувалася - закохалася»...