На що живуть чернівецькі прибиральниці?

Їхні послуги вже не здаються вкрай дорогими, проте економлять час і сили. Прибиральниця із престижного офісу розповіла, як вона живе, скільки отримує і витрачає.

Цю професія багато хто вважає принизливою, часто застосовують вираз “прибиральниця все прибере” та якщо ти працюєш саме у цій сфері – отже, ти нікчема і нічого не добився в житті. Тож, як це, працювати прибиральницею, розповіла наша героїня.

Я працюю прибиральницею в крутій комерційній установі, де багато співробітників і відвідувачів. Прибираю вдень та ввечері, коли всі розійдуться. Цю роботу мені запропонували на біржі праці, і я б, звичайно, хотіла знайти щось трохи краще, але не вийшло, оскільки вакансій не запропонували. Скажу одне – не так важко бути прибиральницею, як бачити зухвалі погляди людей. Інколи я йду на свою роботу, як Жанна д’Арк на багаття! Що скажуть, як подивляться? У мене складається враження, що багато самостверджуються за рахунок інших. Чим більшу кількість людей ти зможеш принизити, тим вище піднімешся. Хочу зазначити одне, прибиральниця – це не клеймо, не статус, не характеристика особистості. Можливо, я пишу грамотніше того, хто здатний «складати» папір тільки за допомогою секретаря, і прочитала більше літератури, ніж той, хто сидить в горезвісному кріслі. Це теж потрібно враховувати, пише "Думай". 

Робота прибиральниці доволі клопітка, постійно перебуваєш в русі та підбираєш за кожним сміття. Що ж у цьому важкого? Все наче доволі просто, але чи так воно насправді?

Коли я почала тут працювати, то прибирала, не піднімаючи ні очей, ні голови – так було соромно. Але пізніше втягнулася, намагалася думати тільки про те, як би зробити так, щоб скрізь було чисто. Загалом, намагалася прибирати, як вдома, а для себе вирішила, що моя робота не з людьми, а для людей. Але, як виявилося, дехто думає зовсім по-іншому. До речі, якщо ви думаєте, що це легко, ви помиляєтеся. Від постійного махання шваброю болять плечі, руки, пальці, але на це я не скаржуся. Мене вражає ставлення людей. Хоча я працюю в даній установі не перший місяць і співробітники бачать мене щодня, майже ніхто не вітається. Напевно, думають, що прибиральниця – нижча істота, з іншої категорії людей. Проходять повз, гордо піднявши голову, а то ще ніби спеціально настануть туди, де помито! Загалом, кожен сам собі міністр. Зате бабусі з черги іноді цікавляться, яку площу мені доводиться прибирати, скільки я отримую, і співчувають.

Скільки ж отримує та на що витрачає гроші наша героїня.

Зарплата у мене стабільна, щомісяця отримую 7000 грн. Для моєї сім’ї цієї суми в місяць вистачає. Гроші, зазвичай, я витрачаю швидко, на одну тільки квартиру (проживання+комунальні) одразу мінус 3500 грн. На харчування я багато не витрачаю, десь 1500 грн. Готую в основному вдома, іноді беру їжу з собою на роботу. Якщо мені потрібно купити щось дороге, то економлю я саме на їжі. Краще зварю собі гречки і буду їсти її тиждень, ніж відмовлятиму своїй дитині. В одязі я теж не вибаглива, витрачаю близько 900 грн. Купую все майже перед початком нового сезону – не можна сказати, що кожен місяць я ходжу в магазин і щось собі купую. На розваги я часу зовсім не маю, проте, інколи всією сім’єю ми ходимо в театр/кіно/кафешки, тут витрачаю десь 600 грн. Решту грошей – близько 20% – це той резерв, який я можу витратити на різні потреби. Наприклад, в цьому місяці потрібно купити шампунь, миючі засоби та інші дрібниці. Інколи, хочеться все покинути і не працювати, але коли ти живеш у такому місті як Чернівці, розумієш, що це неможливо. Аби прогодувати сім’ю, потрібно добряче «пахати».