Буковинка, якій забороняли мати дітей, стала щасливою мамою (фото)

Коли Зінаїда Боштега сказала лікарям, що вагітна, вони їй пропонували зробити аборт. Попереджали, що під час пологів жінка може померти, а дитина народитися хворою. Та сталося диво: у прикутої до інвалідного візка жінки народилася здорова дівчинка.

Зінаїда Боштега веде активний спосіб життя: їздить Сторожинцем на своєму візку, бере активну участь у різноманітних спортивних змаганнях та концертах для людей з обмеженими фізичними можливостями. Вона навіть не каже «я поїхала», а тільки – «я пішла».

— Я перестала ходити дуже несподівано – за один день. Змиритися з цим у 18 років було неможливо! – розповідає жінка. — Захворіла на менінгіт, наслідком якого став розсіяний склероз. Мама об`їздила з нею всі інститути і клініки України, але ніхто не давав надії на одужання.

Після 10-ти років сидіння вдома Зінаїда Боштега прийняла рішення взяти на виховання дитину-сироту. Три роки оббивала пороги Будинку дитину, але їй відмовили. Сказали, що не можуть віддати сирітку інваліду І групи, адже за нею самою потрібен догляд.

— Тоді подруга познайомила мене з чоловіком. Ми трохи прожили разом, але розбіглися. А в мене почався токсикоз, — розповідає АСС жінка. – Лікарі сказали: «4-й місяць вагітності». Переконували: тільки аборт!

Бажання Зінаїди стати мамою було непохитним. Вагітність була непростою, адже Зінаїда увесь час проводила в інвалідному візку.

– Останні місяці я лежала у лікарні на збереженні і всі дні проводила у ліжку – через великий живіт не могла сидіти у візку, — пригадує жінка. — Посеред тижня чернівецькі лікарі планували відправити мене до Києва, а я не дочекалася – і народила сама.

— Радості не було меж! – згадує Зіна. – Коли ми хрестили донечку, було 56 кумів. Над іменем довго не думала: назвала свою дівчинку Лілією — на честь лікаря-невропатолога, яка лікувала мене ще зовсім юною. Коли була нерухомою і потрапила до неї, пообіцяла: «Вилікуйте мене, і я колись назву на вашу честь свою дитину!». А потім ми випадково зустрілися, і я показала їй у конверті свою доню. Сказала: «Виконала обіцянку!».

Зінаїда ніколи ні на що не скаржиться. Сама і пере, і готує, і прибирає.

— Пригадую випадок: я їй дев’ятимісячній кажу: «Якби ти могла мамі подати водички…». Через кілька хвилин Ліля принесла з коридору ціле невелике відерце води, — розповідає Зіна. — Я плакала від щастя: «Я вже не сама!».

Тепер Зінаїда і Лілія – наче дві нерозлучні подружки. Дорослій донечці вже 22 роки. Вона здійснила мамину мрію – вивчилася у Чернівецькому медичному коледжі і тепер працює медсестрою. Ліля вийшла заміж і сама стала мамою – народила донечку.

— Тепер я допомагаю дітям ростити крихітку і почуваюся найщасливішою жінкою! Слава Богу, що свого часу не послухала лікарів і зважилася народжувати дитину, — зізнається Зінаїда Боштега. – Мені є заради чого жити.