• Головна
  • Унікальна ситуація для нинішніх часів: до села на Буковині повертаються всі заробітчани
09:12, 18 вересня 2017 р.

Унікальна ситуація для нинішніх часів: до села на Буковині повертаються всі заробітчани

Унікальна ситуація для нинішніх часів: до села на Буковині повертаються всі заробітчани

Третина мешканців буковинського села Їжівці, що на Сторожинеччині, перебуває на заробітках. Та майже всі повертаються додому.

Днями Їжівці відсвяткували 589-ліття. До села веде гравійна дорога, яка поступово переходить в асфальтовану. Вражає чистота і порядок на обійстях, які потопають у квітах. Багато нових будинків із гарними парканами і кованими воротами. " Видно, що тут мешкають справжні господарі, які не байдикують. А машин як багато! " – зауважує наш водій Олег.

"Повернулася сім’я зі США"

У центрі села – торговий комплекс будівельних матеріалів і меблів, дитячий магазин, салон краси, ресторан, бар… На подвір’ї школи гамірно – учні вибігли на перерву. По дорозі бачимо багато продовольчих магазинів, аптеку, амбулаторію, вивіску " Стоматолог " . " Дивіться, навіть є ветеринарна аптека, – показує Олег. – А ще я налічив аж чотири піцерії " .

Зупиняємося біля будівлі піцерії Мarios. На порозі зустрічаємося з молодою жінкою, яка несе в руках коробки.

" Піца тут дуже смачна " , – каже. " До нас приходить багато людей. Школярі після уроків забігають " , – розповідає вродлива дівчина за прилавком. " Я народився в Їжівцях і хочу тут жити, – каже власник піцерії Василь ПОПЕСКУ. – Багато років їздив на заробітки. Бував і в Італії. Вирішив відкрити піцерію в своєму селі. Чотири роки будував. Привіз італійця, який навчив наших кухарів готувати піцу з різною начинкою. Тут працюють мої рідні – дружина, донька, теща " .

У сільраді знайомимося із 57-річною Ніною ЛУК’ЯН, яка виконує обов’язки старости села. Зі мною вона розмовляє українською мовою, а коли хтось заходить – переходить на румунську.

– Наш колишній сільський голова Анатолій Піцул очолив об’єднану громаду Їжівців і Чудея. Отож, тепер я найголовніша тут особа, – сміється жінка. – Дуже люблю своє село. Тут народилася, прожила все життя. Закінчила Чернівецький університет. Пропрацювала 35 років секретарем у сільраді. Знаю всіх, і мене всі знають Коли проводила перепис населення, то побувала на кожному подвір’ї. Знайти роботу в селі дуже важко. Тому багато наших мешканців перебуває на заробітках – третина працездатного населення. Здебільшого в Ізраїлі, Бельгії, Італії. Але майже всі заробітчани повертаються додому. Залишається один-два відсотки. Та вони теж будуються в селі. Нещодавно повернулася сім’я зі США. Коли я тільки почала працювати секретарем у 1982 році, то було більш ніж 700 будинків. А зараз – 1800. Щороку розпочинають будівництво до десяти нових будинків. Уже не залишилося вільної землі. Існує навіть негласне змагання: якщо в сусіда – гарна хата, то моя має бути ще кращою. Заробітчани вкладають гроші в магазини, ресторани, перукарні. Та я вже кілька років закликаю їх відкривати якісь підприємства, щоби була в селі робота. Бо цього " купи-продай " вже трохи забагато.

"Їдуть на заробітки хлопчики після 9-го класу"

Колись в селі тримати багато великої рогатої худоби – до 1800 голів. Зараз ледь доходить до 600. " Якщо ти заробляєш дві тисячі доларів на місяць, то навіщо тобі мучитися з коровою? – робить висновок пані Ніна. – У місцевих магазинах можна купити все, навіть не треба виїжджати за межі села. Але є інший позитив – люди почали обробляти землю, яка досі заростала бур’янами. Часто земельні паї здають в оренду за плату або збіжжя " .

Хлопці заробляють гроші на весілля, які справляють вдома у селі.

" Раніше у нас була мода одружуватися лише з місцевими дівчатами. А зараз почали приводити чужих, – усміхається староста. – Весілля справляють у ресторанах на 300 і більше гостей. У нас 99,9 відсотка населення – румуни. Чимало багатодітних сімей. Дві школи заповнені, є по два паралельні класи. Навчання проводиться румунською мовою, але вивчають і українську. Мені болить, що мало наших випускників здобувають вищу освіту. З одного випуску – двоє-троє. А решта сумки в руки – і на заробітки. До Ізраїлю їдуть хлопчики після 9-го класу. Гроші – на першому місці. Щоби побудувати гарну хату, зробити євроремонт, купити дорогі меблі, машину, крутий мобільний. У кожній другій хаті є комп’ютер та Інтернет " .

– Наші люди дуже працьовиті, – запевнила пані Ніна. – Зате в політиці досить пасивні. Під час місцевих виборів не можемо вибрати по одному кандидату в депутати на округ. Благаємо, щоб хтось пішов. А по інших селах – по три-чотири кандидати. Є ще одна проблема – в селі немає газу, палимо дровами. Зараз вже не хочуть проводити, бо дорого. Я думала, щоб перейти на електроопалення або сонячні батареї. Буду радитися з людьми та спеціалістами.

Село у цифрах

* У Їжівцях проживає 6044 мешканці.

* Дві школи і дитячий садок на 90 місць.

* Дві православні церкви.

* 26 магазинів, чотири ресторани, чотири піцерії, три перукарні, дві аптеки, ветеринарна аптека, сауна, амбулаторія з двома лікарями, стоматолог.

#Їжівці #заробітчани
Оголошення
live comments feed...