У майбутньому Ірина Марчук прагне відкрити світ молодим і талановитим українським виробникам одягу.
Донька знаного чернівецького художника Анатолія Житарюка – Ірина Марчук – біохімік за фахом, навчалася в ЧНУ ім. Ю. Федьковича. Чимало років тому разом із чоловіком вона подалася до родичів в Іспанію, так би мовити, на оглядини. Але все склалося геть по-іншому і молоде чернівецьке подружжя залишилося на чужині, пише Погляд.
Із вищою освітою пішли у найми
– Ірино, як так трапилося, що біохімік за фахом став модельєром?
– Ми з чоловіком виїхали за кордон після року подружнього життя до його батьків, щоб спробувати своєї долі. Не планували залишатися. Але бути на утриманні батьків нам не дозволяла совість і щоб хоч якось існувати, ми повинні були працювати. Незважаючи на те, що обоє здобули вищу освіту, тоді не бачили інших варіантів заробітку, як піти у найми і трудитись руками. І насправді всі мислять, що хто приїхав за кордон, то вже живе «як пиріг у маслі», ніхто не розуміє, доки не спробує, яка це важка праця, морально і фізично. І що твого заробітку вистачає, щоб просто покрити потреби сім’ї. Тому в мені завжди була боротьба проти ситуації, яка склалася. Поки сиділа в декреті, у першу чергу пішла вчити іспанську. Паралельно дуже багато вчилась із допомогою Інтернету і пішла на курси стиліста-візажиста. Згодом мене захопив Event Decor (організація і проведення свят), яким теж займалась декілька років. Але в цих професіях завжди доходила до якогось рівня і не бачила далі розвитку, тому пошук продовжувала й обов’язково у творчому напрямку. Бо творчість у мене від тата-художника, тоді як активність та організаторські здібності від мами – вчителя, якої, на жаль, вже немає з нами...
–Як виник проект дизайнерського одягу «Мама і донька»?Через соцмережу отримала запрошення на навчання
– Зрозуміла для себе, чому обрала професію дизайнера, коли згадала, як у дитинстві захопливо і вправно майструвала вбрання моїм першим моделям – лялькам.
Потім, за кордоном, великим етапом і поштовхом до розвитку стало народження моєї донечки. Мені завжди хотілося її нарядити, як свою лялечку, й обов’язково в одному стилі зі мною. Відтак я розпочала постити наші фото на своїй сторінці у соцмережі «Інстаграм». Це були просто сімейні світлини: якісь наші спільні виходи на люди, або ж зі свят. І якось отримала повідомлення від однієї академії, яка запросила мене на навчання за фахом «дизайнер одягу». Так і виник авторський проект «Мама і донька». Під час навчання втілювала всі свої мрії і паралельно академія мене підтримувала, влаштовуючи покази.
Авторське вбрання чернівчанки змушує іспанців озиратися
–Чи маєте постійних клієнтів серед іспанців і чим їхні вподобання відмінні від наших, чернівецьких?
– Власне, з «Інстаграма» почали приходити деякі замовлення від іспанських клієнтів. На перших етапах реалізовувала всі замовлення самотужки. Але пізніше, коли набиралось більше замовлень, змушена була шукати підмоги. Так залучила до своєї справи ще кількох швачок.
Іспанцям дуже подобається стиль «Мама і донька», вони постійно цікавляться-розпитують що й до чого, а на вулицях – озираються. Тож зацікавлених придбати такі речі стає чимраз більше.
Загалом, іспанський стиль трохи відрізняється від нашого, їм подобається більш класичний і консервативний. Я говорю саме про напрямок «Мама і донька». Думаю, це зумовлено тим, що тут народжують дітей у більш зрілому віці.
–Як донечка Софійка почувається біля Вас у ролі моделі?
– Донечці дуже подобається позувати і фотографуватись, власне, як і всім дівчаткам (усміхається, –авт.). А особливо мене тішить, що вона дуже творча дитинка. І в неї великі здібності у малюванні, як в її дідуся Анатолія (усміхається, –авт.).
«Ще багато планів на майбутнє, і вони мене запалюють щодня»
– Поділіться своїми мріями, які з них вважаєте глобальними?
– Про мрії... Насамперед хочу сказати, що те, чим наразі займаюсь, не можна назвати професією, це поки що хобі. І навіть не можу назвати себе великим словом «дизайнер». Тому ще багато планів на майбутнє, і вони мене запалюють щодня, додають енергії, створюють гармонію у моєму житті. Це щодо персональної самореалізації, а глобально у мене дуже великі мрії допомогти нашим українським талановитим дизайнерам, нашим виробникам одягу, нашим молодим підприємцям ВІДКРИТИ СВІТ! Допомогти представити і просунути їхні вироби на іспанському ринку. Я давно стежу за молодими українськими талантами через Інтернет, а нещодавно персонально побувала в Україні й відвідала деякі українські виробництва. Скажу відверто: була дуже приємно вражена і дуже горда за свій народ. І я не розумію, чому в Україні досі ринок заповнений китайським і турецьким товаром, коли наш український виробник робить такі якісні речі?.. Тож зараз у моїх найближчих планах – відкрити світ для українського виробника.
