Молода вчителька на Буковині допомагає самотнім бабусям і дідусям

Придбати солодощі та ліки, відвезти до лікарні, допомогти заготовити дрова чи просто поговорити – таку опіку над самотніми людьми похилого віку організувала вчителька Чагорської школи Надія Молчанова.

Дівчина створила групи у соцмережах – і її ідею підтримали такі ж небайдужі люди. Чого найбільше потребують бабусі та дідусі, розповіла «Впливовому АССпекту» Надія Молчанова.

- Так мене виховали моя бабуся та мама, що завжди треба допомагати тим, хто цього потребує. А в наш час старенькі люди, по суті, залишені напризволяще. Мізерної пенсії ледь вистачає на те, аби заплатити за комунальні послуги та купити хліб. Тож якщо немає дітей та онуків, старенькі не живуть, а виживають, - каже Надія Молчанова. – У січні цього року я вирішила створити у соціальних мережах Інстаграм та Фейсбук групи «Допомога бабусям Чернівців». У такий спосіб вирішила привернути увагу людей до проблеми, збирати інформацію про тих, хто дійсно потребує допомоги. І дуже швидко отримала «зворотній зв`язок».

Першим кроком, який зробили разом з волонтерами, - віднесли допомогу у 13-те відділення Чернівецької обласної психіатричної лікарні. Відтоді опікуємося пацієнтами психіатричної лікарні та інтернатів області.

- Чи є серед ваших підопічних самотні люди, які не лікуються в лікарнях, проте потребують допомоги?

- Спрацювало «сарафанне радіо». Нам писали у групи в соцмережах, потім – почали телефонувати люди: розповідали про самотніх сусідок, знайомих і навіть незнайомих. Ми приходили і пропонували допомогу. Звісно, не всі легко її приймали. Хтось навідріз відмовлявся, хтось навіть сварився, а хтось – придивлявся і, зрештою, погоджувався.

Нині маємо 31-го підопічного. 

- Чого найбільше потребують люди похилого віку?

- Старенькі соромляться просити продукти харчування. Кажуть, якщо є картопля і гречка, вони щасливі. Якщо й просять чогось, то переважно ліків.  У нас є бабуся Ліда, яка потребує двічі на рік обов`язкового стаціонарного лікування. Проте не проходить його, бо не має грошей. Ми купили їй ліків на 2 тис. грн. – тепер старенька зможе пройти нормальний курс лікування.

Є серед наших підопічних люди, які потребують дров, аби не мерзнути взимку в холодній хаті. Одному дідусю з інвалідністю встановили лічильник, а бабусі придбали окуляри. А є такі підопічні, які потребують уваги і звичайного спілкування.

Одному дідусю, наприклад, шукаємо пару. Старенький має усе – сучасний телевізор, затишну квартиру, гроші на дороговартісну операцію. Проте дуже страждає від самотності. Боїться, що якщо йому раптом стане зле, нікому буде навіть «швидку» викликати. Та й поговорити з кимось щодня хочеться. Тому ми через сторінки у соцмережах оголосили про так званий «кастинг»: шукаємо жінку, яка допоможе дідусю по господарству та стане надійним другом.

- Надіє, які маєте плани?

- Хочеться розширювати географію нашого проекту. Уже зараз мені пишуть однодумці з інших областей України, які готові працювати у моєму благодійному проекті, але вже у своєму регіоні. Хочу, аби просто якомога більше людей похилого віку мали все необхідне для життя.