"Під крилом командира "божого війська", – буковинці вшановують загиблих десантників

З осені 2017 року в українській армії більше немає підрозділу з назвою ВДВ – 21 листопада "Високомобільні десантні війська" офіційно перейменували на "Десантно-штурмові війська" ЗСУ, а блакитні берети замінили на бордові (колір марун).

Тоді ж День десантника перенесли з 2 серпня на 21 листопада – день архистратига Михаїла, командира "божого війська" та покровителя десантних військ ЗСУ.

Радянська традиція Дня ВДВ почалася 2 серпня 1930 року, коли на навчаннях під Воронежем вперше були десантовані з парашутами 12 (за іншими даними – сім) бійців. Це був один з перших десантів у військовій історії.

У Радянських військах ВДВ (з російської – "Воздушно-десантные войска") були елітним підрозділом. Щороку 2 серпня проводилися показові виступи бійців – з десантуванням та прийомами рукопашного бою.

Також у цей день збиралися ветерани десантних військ – саме за цими зустрічами закріпився стереотип "п'яних десантників", які купаються у фонтанах.

В Україні, як і в інших пострадянських країнах, така традиція неформального "братства десантників" також з'явилася.

Причому довгий час українські десантні війська офіційно називалися "Аеромобільними", й лише після 2012 року була затверджена назва "Високомобільні десантні війська" – так повернулася радянська абревіатура ВДВ.

2 серпня з 2014 року перетворився зі свята на день пам'яті загиблих десантників.

Читайте також:"Викрав близько 10 тисяч із автомобіля", – поліція затримала чернівчанина