Сумні часи для буковинських рибалок: що варто знати про стан вітчизняної рибної галузі?

Асоціація рибалок України дуже стурбована критичним станом вітчизняної рибної галузі. Занепад вітчизняної рибної галузі настав через непрофесійне керівництво та небачену за своїм розмахом корупцію, побори з рибодобувних підприємств, фермерів, які вирощують рибу, спроби привласнення державних підприємств.

Ще зовсім недавно Україна входила до п’ятірки лідерів потужних держав з рибного промислу. У країні було 368 рибодобувних сейнерів океанічного промислу, з яких 70% були судна-заводи, вони виловлювали рибу та й самі ж її переробляли на продукцію. Сьогодні залишилося лише чотири сейнери, вони орендовані і виловлюють рибу під чужими прапорами. Українські рибалки вели промисел по всьому світу. Україна в 1991 році добувала понад 1 млн. 100 тис. тонн водних біоресурсів. Кожен українець споживав більш ніж 24 кг. рибного продукту на рік.

У 2018 році вилов склав 73,6 тис. тонн (плюс 15 тис. тонн криля, що виловило наше українське судно «Море Співдружності» в Антарктиці). А споживання риби скоротилося до 9,4кг./люд. на рік (натомість Світова Організація Охорони Здоров’я рекомендує для повноцінного розвитку людського організму та насищення його амінокислотами та мінералами споживати не менш як 19,6кг рибного продукту на рік).

85% рибного ринку України – це імпорт.

Він не завжди належної якості, а іноді відвертий рибний сурогат, небезпечний для людини. Тому що в нас немає Сертифікату Походження риби – Державного документа який відповідає за легальність продукту. Такий стан справ загрожує Продовольчої безпеці країни в цьому сегменті. Україна імпортує рибу і морепродукти з 60 країн світу. За даними Державної фіскальної служби, за 2018 рік Україна імпортувала риби і морепродуктів на $ 562 317 000. З ріку в рік імпорт зростає. Він витісняє вітчизняну продукцію з прилавку, чим вбиває цілу галузь. Натомість чиновники нічого не роблять задля підтримки вітчизняного виробника та розвитку рибної галузі в країні.

Занепад вітчизняної рибної галузі настав через непрофесійне керівництво та небачену за своїм розмахом корупцію, побори з рибодобувних підприємств, фермерів, які вирощують рибу, спроби привласнення державних підприємств.

Сьогодні через  масштабну корупцію в рибному відомстві і непомірні побори рибних чиновників, промисловики і рибоводи змушені піти в тінь. Так само в країні багаторазово підвищилися факти браконьєрства. Незаконно виловлена риба переробляється нелегально і реалізується в «тіні». При таких обставинах, ні про який фіто санітарний та контроль якості над виробництвом рибного продукту мови бути не може.

Тому почастішали факти отруєнь неякісною рибною продукцією. За останні два роки було зафіксовано 5118 випадків отруєнь, в тому числі 356 фактів захворювання на ботулізм, 23 людини померло. Фактично всі випадки захворювання на ботулізм сталися через споживання неякісної рибної продукції: консерви, в'яленої, копченої риби.

Асоціація рибалок України оцінює розмір «тіні», приблизно 50% для промислового вилову (близько 35 тисяч тонн) і 60% (12 тисяч тонн) для аквакультури. За неофіційними даними тіньової рибний ринок оцінюється приблизно в 6 млрд. гривень. Він включає в себе незаконно виловлену рибу, обсяг неврахованої риби реалізованої за «чорний нал» рибоводними господарствами а також імпортної продукції ввезеної в нашу країну за «сірими» і «чорними» схемами.

В результаті недолугої Реформи, рибна галузь України повністю рухнула, а прискореними методами набір  до Рибоохоронних патрулів на довгі роки знищив природоохоронну на наших водоймах. Сьогодні 80% начальників обласних Управлінь рибоохорони це колишні міліціонери, прокурори, податківці які не пройшли переатестацію на колишньому місці роботи. З якою метою ці люди прийшли в рибну галузь? Багато з них не відрізняють щуку від карася… Відповідь очевидна - грабувати рибний ресурс, що ще залишився.

Водойми країни перетягнуті браконьєрськими сітками.

Водойми проціджують сітками з мікро вічком, рибу вбивають електричним струмом, вибуховими та отруйними речовинами. Факти браконьєрства виросли в рази. Якщо в 1991 році було затримано 19 000 рибних браконьєрів, то в 2018 їх було затримано більш ніж114 000 (по статистики затримують лише 10% від всіх правопорушень). А непрофесіоналізм «нових» рибоохоронних патрулів призвіл до того, що мізерний відсоток від виписаних штрафів (30-35%) та сум компенсацій за нанесений збиток (4-6%) повертається у бюджет. Непідготовлена ні законодавчо, ні нормативно «реформа» завдала величезних збитків державі на сотні мільйонів гривень.

Може зацікавити: Чемпіонат України з підводного полювання проведуть на Чернівеччині.

Рибна галузь перестала виконувати свої обов’язки по наповненню рибного прилавку вітчизняною продукцією. Сьогодні промисловий вилов риби у внутрішніх водоймах потрібен тільки контролюючим державним структурам, які "присмокталися" до вітчизняного рибного ресурсу. Корупція яка набула нечуваних розмірів знищує рибні ресурси країни і вітчизняну рибну галузь в цілому.

Відверте пособництво рибоохороною порушень законодавства поставило на межу виживання водойми країни. За твердженням вчених, якщо терміново не припинити нераціональне ведення рибного господарства і неналежну охорону водних живих ресурсів, то до 2050 року в українських водоймах може зникнути риба.

Статистика стверджує, що у річках виловлюється 20,7 тис.т. риби. Споживання риби в Україні в 2018 році 410 тис. тонн риби. Так невже через 5% від загального споживання потрібно остаточно вбити всю рибу в наших водоймах?  

Фахівці переконані, що настільки критичній ситуації ще не було. Водойми погубила безвідповідальність і жадібність. Жоден вид риби не пропав просто так. До останньої редакції Червоної Книги України увійшли більш ніж 70 видів аборигенних видів риби, як зникаючи. Ми що пережили екологічну катастрофу? Ці види досить впевнено почувають себе в водоймах наших закордонних сусідів.

Ще недавно рибні запаси здавалися практично невичерпними, проте сьогодні загибель внутрішніх водойм здається неминучою через безперервне варварське знищення риби. Але у екосистеми є властивість до самовідновлення, тому необхідно терміново вживати жорстких заходів в галузі охорони і відтворення рибних запасів. Для відновлення рибного ресурсу треба повністю пере форматувати підхід до промислу у внутрішніх водоймах країни та переглянути режими промислового вилову риби в Чорному і Азовському морі, до відновлення рибного ресурсу, хоча б до рівня 1991 року.

Держрибагентство за останні роки нічого не робить для виведення галузі з кризи. Тому вітчизняна рибна галузь живе відокремлене від свого керівництва, та тримається ще тільки завдяки професійним кадрам та за рахунок створеного в минулому міцному фундаменту. Рипить, тріщіть, розгойдується, але поки тримається…

Рибак став кріпаком інспектора рибоохорони…

У галузі працює приблизно 40 тисяч осіб. Офіційні зарплати тут найнижчі в Україні. А залежність рибалки віл чиновника просто заскалює. 

Ще не пізно, точку неповернення не пройдено і завдяки кропіткої роботи вдасться відновити колишню рибацьку славу нашої Держави! Україна має все необхідне - професійний потенціал та й безкрайні водні простори, щоб при цивілізованому використанні водного ресурсу за короткий проміжок часу наповнити в достатньої кількості якісним рибним продуктом власного виробництва внутрішній ринок та стати Європейською Рибницею!

Про це повідомляє прес -служба Асоціації рибалок України.

Читайте також: чернівецькі школи з неоптимізованими класами дофінансують за рахунок місцевого бюджету.