Миротворець Сергій Унгурян переконаний, що кожен чернівчанин має діяти, починаючи з себе

Для українського миротворця Сергія Унгуряна питання відповідальності є принциповим. Відповідальним маєш бути у родині і на роботі, у справах власного під'їзду чи міста, і зрештою – у питаннях розвитку твоєї держави. Чернівчанин переконаний, що "концепцію, "якщо не моє, то мені нічого не треба" – потрібно просто викорінити".

З нагоди дня Миротворця ми зустрілись з відомим чернівчанином, кадровим військовим та миротворцем Сергієм Унгуряном, який нині присвятив себе соціальній та психологічній допомозі ветеранам АТО та ООС. Ми зустрілися з ним аби поговорити про службу миротворцем, війну в зоні АТО та господарський підхід до вирішення проблем в Чернівцях. Про все це і не лише пан Сергій розповів кореспонденту 0372.ua.

– Сергію, розкажіть нам трішки більше про себе.

Власне, народився та виріс у Чернівцях. Після школи пішов до армії.Був період, коли я пробував себе в іншій сфері, вступив на економічний факультет в наш чернівецький університет імені Юрія Федьковича. Але потім зрозумів, що справді "моє" – це військова служба.

– Чим ви займалися до вступу у миротворчі сили ООН?

– Проходив військову службу у Збройних силах України. Напевно, тут немає чого додати. Нашим завданням було і є дотепер – служити нашій країні та захищати її.

– З чого почалася ваша історія миротворця?Це була ваша ініціатива, чи вас запросили?

– "Вирішив з власної ініціативи. Насправді потрапити туди не так легко", – розповідає пан Сергій.

Близько місяця проходили підготовку, атестаційні комісії, позаду декілька медкомісій та підготовка повного пакету документів.Чому так суворо до цього ставляться? Насамперед це в інтересах самих військових. Уявіть, що відчує ваш організм, коли ви посеред зими раптом прилітаєте в регіон з екваторіальним кліматом. До того ж, постійні проблеми з малярією. Ви не зможете вночі просто вийти на вулицю без захисної малярійної сітки та спеціальних рукавичок.

– Що першим спало на думку, коли опинилися в новій країні у складі миротворчих сил ООН?

– Перше, що відчув, коли ми приземлилися, і я вийшов на трап літака – краплі поту з-під кепки. Зміна клімату сильно впливає на серцево-судинну систему та нирки. Тоді я зрозумів, чому так прискіпливо ставилися до стану нашого здоров’я в Україні.

– У яких регіонах вам довелося побувати?

– З грудня 2008 року до червня 2009 року я був у південно-західній частині Африки,у Республіці Ліберії. Вдруге продовжував виконувати задачі миротворця з червня 2011 до січня 2012 року, а з грудня того ж року і до вересня 2013 – довелося служити у Демократичній Республіці Конго.

Там ми виконували бойові завдання з підтримкою миру під егідоюООН. До прикладу, в Ліберії у мої задачі входило: охорона та оборона аеропорту і прилеглої до нього території.

"У кожному регіоні свої особливості, традиції та люди, – зауважує співрозмовник. – У Ліберії, до прикладу, зовсім інше ставлення до їжі. Можете собі уявити людей, які живуть в країні, де протягом 20 років іде громадянська війна. Слово "голод" для них дуже знайоме".

– Можете пригадати найважчий момент у врегулюванні конфлікту?

– Я би сказав так: ми були готові до всіляких моментів, тому сказати, що було важче, а що ні – не можу. Є епізоди, які врізалися в пам’ять. Наприклад, град з каменів у ДР Конго, під які ми потрапили, неподалік від бази. Але це лише моменти, які були в житті. Коли їдеш в самому серці Африки і бачиш, як розвівається твій прапор – відчуваєш гордість за нашу країну.

– Ви, чернівчанин, їдете до інших країн,щоби допомогти зупинити конфлікт.Проте через деякий час допомоги потребувала і сама Україна.

Як відреагували на перші утиски громадян підчас Революції Гідності у 2013 році і війну з найманцями Російської Федерації, яка розпочалась одразу після Революції?

– На той момент я був вже вдома, якраз проходили чергові навчання на полігоні. Почалася Революція Гідності, а слідом пішла збройна агресія, то ж прийшов наказ і ми поїхали захищати країну на схід. Ми виконували завдання у Луганській області (м. Щастя –Луганський аеропорт, м. Дебальцеве). Зі служби в ЗСУ звільнився в грудні 2017 року. Зараз допомагаю хлопцям, які повернулися з АТО (ООС).

Скажу так, коли тобі вже за 40 і ти кадровий військовий, ти досить швидко проходиш соціальну "акліматизацію" після подій в АТО. Важко молодим хлопцям, які "чують" плече свого товариша, а потім вони залишаються зі своїми проблемами наодинці. Тому, я намагаюся допомогти в соціальній підтримці учасникам АТО (ООС).

– Багато мешканців нашого міста пішло в АТО (ООС), щоб інспірований Російською Федерацією сепаратизм не докотився до нас. Скажіть з досвіду спілкування в центрі соціальної і психологічної підтримки ветеранів війни на сході, чи це так?

– Опишіть наших військових.

– Так, таких було немало. Я не хочу нікого переконувати, але зі мною разом захищали країну дуже благородні та патріотичні люди. Я оцінював ситуації і те, як поводили себе люди, з точки зору військового.Разом з намибули такі сміливі патріоти, що мене брала гордість за нашу країну. Я знаю, що її є кому захистити. Тому зараз гостро відчуваю несправедливі дії деяких можновладців і вважаю, що вони плюють нам в обличчя – тим, хто досі захищає і тим, кого зараз вже немає з нами.

– Які першочергові кроки як умовний миротворець для Чернівців у врегулюванні проблемних питань та наведенні ладу в місті ви б зробили?

– Роботи насправді дуже багато. Як чернівчанин, скажу, що спочатку треба почути думку мешканців, їхні потреби й те, що їх болить.

У будь-якому місті першочерговими є комунікаційні артерії, транспортна розв’язка. Правильно та чітко сформована система залежить і від злагодженої роботи комунальних підприємств. Далі за ланцюжком йде питання якісних доріг та фахових працівників, які могли би забезпечити їх роботу. Для працівників потрібні достойні зарплати. Розумієте, це все настілки пов’язано між собою, що такі питання потрібно вирішувати комплексно.

Нам справді не вистачає фахових працівників. Цю концепцію, "якщо не моє, то мені нічого не треба"– потрібно просто викорінити.

Чому в іншій країні можуть навести лад, їздити нормальними дорогами, а в нас ні? Візьмемо до прикладу Руанду у східній Африці, де я був. Мене вразила чистота та порядок в цій невеличкій країні: тротуари без папірця, рівні дороги, непоганий транспорт.

– Що, на вашу думку, має зробити наступна місцева влада, щоби в майбутньому нам не довелося кликати "миротворців" з інших міст або й країн для вирішення проблем Чернівців?

– Не буду багатослівним, вважаю, що має бути господарський підхід до всього та правильно побудований менеджмент. Проблемних питань в Чернівцях багато, але треба брати на себе відповідальність у їх вирішенні.

– Що в вашому розумінні "взяти відповідальність"? Що чернівчани мають зробити, щоб це зробити? І чи готові ви продемонструвати на власному прикладі це?

– Вважаю, що варто діяти, починаючи з себе: навести лад у своєму будинку, районі, де живеш, і загалом, у місті. Потрібен плановий підхід до роботи, як мінімум у перспективі на 10 років.

Якщо я долучився до команди "Єдина Альтернатива", яка складається з успішних людей, що досягли всього своїми силами і їм болить за долю міста, то я вже взяв частину відповідальності на себе. Ми почали об’єднувати людей з однаковим баченням підходів до формування майбутнього нашого міста. Ми хочемо сформувати команду, яка системно підійде до наведення ладу в місті. Ми розробимо спільну ідею міста, якими ми хотіли бачити Чернівці, а також програму розвитку, реалізація якої втілить нашу ідею в життя. Після чого ми спільно оберемонайспроможніших з-поміж нас, кому ми делегуємо відповідальність за реалізацію нашої програми.

Наш співрозмовник переконаний, він повинен зробити все, що в його силах, як і кожен відповідальний чернівчанин. "Я завжди служив своїй країні і тепер готовий служити своєму місту. Бо мені не байдужа доля Чернівців", – підсумував Сергій Унгурян.

Нагадаємо, раніше ми писали про ініціативи Любов Свіріденко щодо доступності міста для людей з обмеженими фізичними можливостями. Прочитати про це можна ТУТ.

Завантажуйте наш мобільний додаток для App Store або Google Play, а також слідкуйте за життям міста у соціальних мережах – Facebook, Instagram та Telegram.