• Головна
  • Чернівецька міська рада прийняла рішення про перейменування декількох вулиць
Перейменування вулиць
17:47, 9 грудня 2020 р.
Надійне джерело

Чернівецька міська рада прийняла рішення про перейменування декількох вулиць

Перейменування вулиць
Чернівецька міська рада прийняла рішення про перейменування декількох вулиць

На  виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», в Чернівецькій міській раді прийняли рішення про перейменування кількох вулиць, повідомляє пресслужба міської ради.

Нагадуємо, раніше ми писали: У Чернівцях другий день поспіль тривають зйомки фільму про Марію Заньковецьку

Отже, перейменовано такі вулиці нашого міста:

  • вулицю Раскової Марини на вулицю Сабадаша Степана;
  • вулицю Паризької комуни на вулицю Кравса Антона;
  • вулицю Карбишева Дмитра генерала на вулицю Вариводи Антона.

Про прийняття цього рішення проінформують Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації, Чернівецьку філію ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, управління Держгеокадастру у місті Чернівцях Чернівецької області, реєстраційну службу Чернівецького міського управління юстиції, відділ ведення Державного реєстру виборців міста Чернівців міської ради, Чернівецький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, центри обслуговування населення, департамент охорони здоров’я та цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернівецькій області, публічне акціонерне товариство «Чернівцігаз», публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Чернівціобленерго».

Довідково:

Сабадаш Степан – український композитор, диригент, автор пісні «Марічка», мелодія якої щодня лунає з вежі міської Ратуші. Народився 5 червня 1920 року в селі Ванчинець (нині Новоселицького району Чернівецької області). З дитинства захоплювався музикою, співом. З 13 років навчався гри на скрипці у регента церковного хору Івана Кіріяка. За порадою останнього в 15 років почав самостійно навчатися гри на трубі і вже через пів року був прийнятий до професійного духового оркестру села Ванчиківців. У 16 років Степан уже керував цим оркестром, а у 18-річному віці почав опановувати акордеон і невдовзі став найкращим акордеоністом не лише Буковини, а і Румунії. Закінчив Чернівецьке музичне училище. Керував естрадним ансамблем в обласній філармонії та оркестром при Будинку офіцерів, працював концертмейстером у драмтеатрі.

Згодом створив естрадні оркестри при міських кінотеатрах, які були визнані кращими в Україні. Створив міську хорову капелу при Палаці текстильників. За короткий час капела (100 учасників) стала високопрофесійним колективом, була поставлена навіть опера Мусоргського «Борис Годунов». З 1967 року жив в Києві. Працював керівником музично-інструментального ансамблю Жовтневого палацу, виступав зі звітними авторськими концертами в Україні та в республіках СРСР.

Був членом Музфонду та Музичного товариства України. Пісні Степана Сабадаша «Марічка», “Очі волошкові”, “Пісня з полонини”, “Вишні” стали класикою жанру. Помер 28 серпня 2006 року у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Варивода Антон (10.01.1869–12.03.1936) – – комендант легіону Українських Січових Стрільців, полковник Української Галицької Армії. Народився  в м. Серет (нині м. Сірет, Румунія). Закінчив гімназію, австрійську старшинську школу. У роки Першої світової війни – командир сотні австро-угорської армії, Легіону Українських січових стрільців (березень – вересень 1916).

З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) вступив до українського  війська, був призначений членом ліквідаційної комісії у Відні (1918–19), сприяв поверненню галицьких вояків із Австрії та італійського полону на батьківщину. Наприкінці 1919 направлений урядом ЗУНР у табори інтернованих частин Української Галицької армії в Чехословаччині. Командант інтернованої бригади у німецькому таборі Яблонне.

Після ліквідації таборів з 1923 оселився у Відні. Брав участь у діяльності товариств колишніх  вояків УГА. Помер у Відні.

Кравс Антон  - генерал-четар Української Галицької армії, автор спогадів «За українську справу».

Генерал, який 31 серпня 1919-го визволив від більшовиків Київ. Народився 23 листопада 1871 року  в селищі Берегомет Вижницького району на Буковині, по батьківській лінії – німець за походженням. Мати – тамтешня українка.  Рано втратив батька, тому його брат – у минулому кадровий військовий, який жив у Відні, забрав малого Антона до себе. Тут він закінчив кадетську школу та віденську  вищу офіцерську школу.

Згодом проходив офіцерську службу у полках, розташованих у Східній Галичині, в особовому складі яких переважали українці. Молодого офіцера поважали солдати. Він був вимогливим, водночас чуйним та ставився до колег з розумінням. У нього склалися добрі стосунки із солдатами-галичанами, оскільки поважав традиції і звичаї українського народу, його історію і мову. Початок Першої світової війни застав його в Станіславі на посаді командира куреня, майже цілком українського 58-го піхотного полку. 1916-го після поранення і лікування був направлений на італійський фронт. Дослужився до рангу підполковника австрійської армії, отримав декілька орденів та військових відзнак.

Після проголошення Західно-Української Народної Республіки Кравс перейшов на службу до щойно створеної Української Галицької Армії. 5 грудня 1918-го очолювана ним військова група у боях з поляками здобула містечко Хирів, 8 грудня – Нижанковичі і виступила на Перемишль.  Антон Кравс був польовим командиром, розділяючи з бійцями окопне життя. Був  вимогливим до офіцерів своїх частин, про що свідчить текст наказів стосовно їхньої поведінки і ставлення до стрільців. 1 січня 1919 року Кравсу присвоєно звання полковника, хоч його весь час називали генералом.

У березні 1919-го року Кравс керував Вовчухівською наступальною операцією, а у червні 1919-го у званні генерал-чотаря – Чортківською офензивою. Головнокомандувач Української Галицької армії Михайло Омелянович-Павленко цінував Кравса. «Треба завважити, що на нашому крайньому лівому крилі, де події мали надзвичайно відповідальний характер був генерал Кравс, – знаходимо в «Спогадах українського командарма» Омеляновича-Павленка, – цей надзвичайно солідний і випробуваний старшина був у повному розумінні провідником, що користався як довір’ям Начальної Команди нового і старого складу, так теж старшин і стрільців. Хоч роду німець він рахував себе все і всюди українцем. У корпусі був він основною фігурою. Йому одному Начальна Команда дозволила розвинути свою бригаду в дивізію”.

На початку серпня 1919-го Кравса призначили командиром армійської груп об’єднаних армій УНР та ЗУНР, які ішли звільняти Київ. З 1920-го перебував у таборі для інтернованих вояків УГА у Чехо-Словаччині. Згодом оселився у Відні і мешкав там до своєї смерті 13 листопада 1945 року.

Читайте такожСиноптики попереджають про складні погодні умови та ожеледь у Чернівецькій області

Офіційна дата локдауну: Кабмін визначився

#перейменування #вулиці #міська рада #Чернівці
Оголошення
live comments feed...