Булінг як наслідок непорозуміння в родині. Що слід розуміти під цим терміном?

Зазвичай терміном «булінг» описують цькування серед учнів, вчителів на побутовому рівні. Образливі прізвиська, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів проти однолітків – це ознаки нездорових стосунків. Вони можуть призвести до образливих вчинків , які носять за собою регулярнийхарактер. Причини булінгу можуть бути різномантні. Однак вони  мають певний спільний характер. Їх можна поділити на чотири групи:

Сімейні

Особисті

Соціальні

Вплив оточення

Всі ці причини досить вагомо впливають на свідомість підлітка та провокують агресивну поведінку серед однолітків. Серед сімейних причин можемо виокремити такі чинники: брак близьких стосунків у сім’ї; відсутність батьківської уваги до дитини, труднощі у спілкуванні з родичами; гіперконтроль, або ж навпаки недостатність контролю зі сторони батьків; гіперопіка, в наслідок якої дитина незнає, як поводитися у соціальному середовищі і таким чином не йде на контакт з однолітками; насильство вдома, внаслідок якого дитина копіює поведінку дорослих і стає ініціатором булінгу у шкільному середовищі.

Під час освітнього процесу виникають розбіжності між дітьми. Хтось краще знається у математиці, інший в законах хімії, третій посідає перші місця на змаганнях з фізкультури і тд. З погляду батьків подібні ситуації виглядають іншим чином: «вона має бути не гіршою від тієї чи іншої дитини» Однак, виникають розбіжності між батьками та дітьми у виборі професії, на якій хотілося би зосередити увагу. Часто можемо почути подібні репліки, як-от: «ти повинен вступити тільки у медичний, оскільки це у нас сімейне». Батьки не вбачають інтересів дітей, нав’язують свою об’єктивну думку, яка з їхнього егоїзму«топить» уявлення про мрії, міркування, погляди на життя. Дитина в майбутньому починає повністю копіювати родичів, живучи тільки їхнім розумом.

Здавалося, дім це те місце, де кожен може бути спокійним та захищеним від навколишнього світу. Замість того, аби мотивувати дитину навчатися краще, дати їй належне тепло, часто батьки вдаються до примітивних речей, які зневажають дитину як особистість і це переростає у щоденну проблему під назвою «домашній булінг».

За результатами дослідження UNICEF кожна четверта дитина(24 %), зазнала булінгу серед однолітків протягом останніх трьох місяців, а 67% раніше пережили прояви насильства серед них. Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладах освіти на думку експертів - розрив між поколіннями. Через розрив у комунікації нащадків виведено статистику: 48% дітей ніколи не розповідали про випадки цькування у школі , а 25 % навпаки говорили про це з другом чи знайомим, 40% соромляться про це говорити, оскільки це може викликати певні суперечки у родині, а 22 % вважають, що цькування це нормальне явище. Відповідно до закону України щодо протидії булінгу (цькуванню),від 19 січня 2019 року, захист гарантовано кожному громадянинунезалежно від його віку чи статі.

Психологи й педагоги багато роблять для того щоб запобігти такому явищу, та бувають випадки де навпаки цю проблему іноді замовчують, не афішують дії знущань, оскільки це не прийнятно обговорювати. Тоді проблема не усувається, а набирає більших обертів і жорстокіших проявів. Дослідники вважають, що проблема цькування наростає, бо усе суспільство знаходиться суцільній тривозі. У дітей з’явилося дуже багато невретичних розладів і дуже багато агресії. Маніпулюючи, кривдячи свою дитину, батьки не розуміють, що коли вона виростає, буде робити теж саме зі своїми однолітками, або ж взагалі стане жертвою булінгу, оскільки не зможе висловити своє бачення. Часто виникають ситуації де над підлітком роками знущаються, і це не може ніяк вирішитися, і тоді родичі ставлять запитання:Чому моя дитина є жертвою булінгу вже скільки часу? Це стається тому, що вона це вже сприйняла як норму, що так повинно бути. Якщо в потрібний час дитина почула б бажані слова підтримки, що не все буває так як нам хочеться, що так буває у житті, то вона б не сприймала це як насильство і захищала себе.

Освітній омбудсмен України, Сергій Горбачов говорить, що : «Агресія зростає всюди і школа, не виняток. Поки в нас немає сформованого громадянського суспільства, яке базується на розумінні, що дотримання прав іншої людини є запорукою дотримання моїх прав, на суттєві позитивні зрушення годі й очікувати».Потрібно відчувати дитячі образи, примхи, обговорювати теми, які для батьків виглядають смішними і безглуздими. Тільки так сформується індивід належним чином. Тоді зникне агресія, замкнутість у собі, імпульсивність, що у майбутньому може ускладнити дитині розвиток і життя.