Вихід завжди є, або як протидіяти булінгу в освітньому середовищі

За результатами дослідження UNICEF кожна четверта дитина (24 %) зазнала булінгу серед однолітків протягом останніх трьох місяців, а 67% раніше пережили прояви насильства. Найголовнішою проблемою, що стосується цькування в закладах освіти, на думку експертів, є те, щодіти не вміють поділитися цією проблемою зістаршими: батьками, педагогами, братами чи сестрами… Виведено статистику: 48% дітей ніколи не розповідали про випадки цькування у школі,25 % навпаки говорили про це з другом чи знайомим, 15 % соромилися про це говорити, позаяк це може викликати певні суперечки у родині, а 12 % вважають, що цькування це цілком нормальне явище.Відповідно до закону України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 19 січня 2019 року, захист гарантовано незалежно від того, в якій сім’ї ти народився та в яку школу ходиш, – йдеться у дослідженні.

Проте доволі часто саме в сім’ї діти отримують перший досвід насильства, а згодом відтворюють цей тип поведінки зі своїми товаришами. Булінг провокує та утверджує агресію, ненависть. Така поведінкова модель може з’являтися не тому, що ти поганий. Здебільшого причина криється в тій особі чи групі осіб, що здійснюють цькування. Причини булінгу можуть бути різноманітні, однак вони мають певний спільний характер.

«Станом на сьогодні таке явище є присутнім практично в усіх школах, тому з метою уникнення цього у школі є різні проєкти. Найкращий спосіб вирішення конфлікту – його профілактика. Тож починати варто з навчання педагогів та адміністрацій шкіл основ лідерства, протидії булінгу, в тому числі з боку батьків, давати їм інструменти згуртовування дітей навколо спільних завдань», – зазначає психотерапевтка Жанна Пархоменко.

Психологи й педагоги багато роблять для того, щоб запобігти такому явищу, але бувають випадки, де навпаки цю проблему іноді замовчують, не афішують дії знущань, оскільки це не прийнято обговорювати. Тоді проблема не усувається, а набирає більших обертів і жорстокіших проявів.

Психологи визначають причини цькувань, зазначаючи їхні основні ознаки, серед яких:

·завжди є триучасники: агресор, жертва та спостерігач;

·може виникати неочікувано, коли дитина опиняється в ситуації переслідування або сама приєднується до агресора;

·супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву дражнять, шантажують, б’ють, залякують, висміюють, псують речі, принижують, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію/фото в соціальних мережах;

·цей акт насильства має багаторазовий характер.

За спільним характером можна виділити чотири групи причин булінгу: сімейні, особисті,соціальні, вплив та оточення. Усі вони досить вагомо впливають на свідомість підлітка та провокують агресивну поведінку серед однолітків.

Освітній омбудсмен України Сергій Горбачов стверджує, що : «Агресія зростає всюди, і школа – не виняток. Поки в нас немає сформованого громадянського суспільства, яке базується на розумінні, що дотримання прав іншої людини є запорукою дотримання моїх прав, на суттєві позитивні зрушення годі й очікувати».

Потрібно відчувати дитячі образи, примхи, обговорювати теми, які, можливо, для батьків виглядають смішними і безглуздими. Тільки так сформується індивід належним чином. Тоді зникне агресія, замкнутість у собі, імпульсивність, що у майбутньому лише ускладнить дитині життя. Щоб протидіяти дискримінації серед покоління, що підростає, уже сьогодні слід залучати до обговорення цієї теми батьків, вчителів, вихователів та самих дітей. І лише тоді зможемо мріяти про якісну освіту та щасливих дітей, позаяк саме це є запорукою щасливого дитинства!