"Зруйнований вщент, щоб відродитись". Яким побачили деокупований Святогірськ його жителі

У вересні щасливою новиною для багатьох мешканців Донеччини стало звільнення Святогірська. Місто було окуповане наприкінці травня, а вже у вересні повернулося під контроль України.

Те, що під час окупації відбуваються справжні жахи - давно вже не секрет. Російські військові не шкодують ні землі, ні людей. 

Як зараз виглядає місто, які головні проблеми там, і навіщо так швидко повертаються місцеві, читайте в нашому матеріалі.

Журналісти сайту міста Слов’янська 6262.com.ua поспілкувалися з місцевою жителькою, підприємицею Світланою, яка у жовтні повернулася у свій дім в Святогірську. 

Насправді мобільний зв’язок у Святогірську досі працює дуже погано, тому розмова переривалася час від часу. Зараз там проблема майже зі всіма комунікаціями: світлом, теплом, водою, газом. Це стало звичними проблемами для більшості прифронтових міст, тим паче для тих, хто був під російською окупацією. 

У березні, коли війна вже активно розгорталася, Світлана виїхала. Вже тоді над містом літали російські винищувачі. По Святогірську прилітали снаряди. Якраз тоді вперше “прилетіло” у Святогірську Лавру. 

Після цих обстрілів багато людей зрозуміло, що потрібно виїжджати. Не можна не сказати, що у місті позалишались ті, хто чекав приходу росіян. Робота московського патріархату принесла свої плоди. 

Незважаючи на виїзд багатьох людей, магазини, аптеки, комунікація - деякий час усе ще продовжувало працювати.

Світлана згадує, що багато людей ще до війни говорили про необхідність розвитку  міста. Підприємці немало робили для цього, але поступово місто ставало сірим.

Ще одним неприємним фактором була прихильність місцевих жителів проросійським партіям та риториці. З цим можна зіштовхнутися і досі. Навіть коли місто деокуповане, залишаються люди, які чекають на повернення росіян. 

Нещодавно у Святогірськ знову прилетіло. Світлана говорить, що скоріш за все у місті залишаються ті, хто цілком можливо корегує обстріли і співпрацює з російською армією.

З цим мають активно працювати поліція і спецслужби.

Ще одне питання, яке піднімала жінка, - українська мова. На жаль, її не використовують навіть керівні органи чи поліція.

“Місто ще до війни було доволі занедбане - сіра архітектура, незацікавлені місцеві. Зараз воно зруйноване вщент, щоб відродитись”.

Ще у 2014 у Святогірськ приїхало немало людей, які рятувалися від окупації у Донецьку, Луганську. Дехто з них починав з нуля свій власний бізнес. У 2022 історія повторилася. Багато хто був змушений знову залишити будинки і поїхати у невідомість. Але те, що побачили люди повернувшись, жахнуло. Усі більш-менш розуміли, що повернувшись у деокуповане місто, побачать розбиті вулиці і будинки, але великим відкриттям стало тотальне мародерство. Більшість будинків обікрали, як росіяни, які тікали, так і місцеві.

Світлана повернулася додому у жовтні. По приїзду вона побачила, як у місті активно працює поліція, ремонтуються дороги, почали прибирання. Святогірськ почали приводити до ладу. Працює і поліція зі спецслужбами. Але однією з великих проблем, окрім, звичайно, руйнувань і знищеної інфраструктури, залишається мародерство.

Будинок Світлани та її сім”ї був пограбований. Ба більше, жінка знає про те, що під час окупації там жили і росіяни, і так звані “денеерівці”. З дому зробили смітник. На жаль, є факти того, що грабували не лише вороги з росії, але й місцеві. 

Безпекова ситуація і досі залишається важкою. І це стосується не лише обстрілів (у Святогірськ досі може прилітати від ворожих військ), але і безкарного мародерства.

Наприклад, Світлана розповідає, що коли вони з чоловіком виїхали на три години у сусідні міста, то повернувшись помітили, що їхній апарат живлення, завдяки якому працює генератор, зник. 

Знайома Світлани, повернувшись додому у Святогірськ, побачила, що половини речей немає взагалі. Біля вхідної двері була вже підготовлена ще одна “партія” речей, які мародери збиралися вивезти у свою наступну “ходку”. Саме під час того, як жінка була у будинку, туди під’їхала сусідка на велосипеді з причепом. Наступного дня жінка взяла поліціянта і прийшла за своїми речами до сусідки. І це не одиничний випадок. Говорять про те, що у Святогірську знаходять цілі схрони награбованих речей.

На думку Світлани, так стається саме через бездіяльність відповідних органів. Поліції у місті не так багато, тому і вирішити всі питання мародерства швидко не вдається. Хоча люди звертаються в поліцію і пишуть заяви. Але час йде. Зрозуміло, що частину своїх речей мешканці знайти вже ніколи не зможуть.

Ще одна проблема - зруйновані будинки та бізнес. Для Світлани з чоловіком це особливо болюче. Коли вони повернулися у Святогірськ, то почали займатися своїм домом: вигрібати сміття, відчищати, перекривати дах. Їх будинок постраждав через обстріли. Це може зайняти декілька місяців, думає Світлана. Про відновлення бізнесу у самому Святогірську мови поки не йде.

Сім’я зверталася до міської влади. Вони вже написали заяву на обстеження будинку, який постраждав через обстріли. Декілька разів у місті проводили зустрічі з військовою адміністрацією. Але чіткого розуміння про те, як відбуватиметься компенсація, поки немає.

Невідомо, скільки часу має пройти, щоб на рівні держави прийняли якесь рішення про допомогу людям, бізнес яких був знищений через війну. Багато хто з підприємців навряд повернеться у місто. Але це вже питання часу.

Якщо говорити про загальну ситуацію у місті, то тут все, як і у більшості деокупованих міст - відсутнє тепло, проблеми з електроенергією, водою, газопостачанням. Мобільна мережа пропадає ввечері. Інтернет ловить лише в одному місці Святогірська.

Є попередня інформація про те, що електроенергію дадуть у пекарню та госпіталь. Щодо звичайних людей - поки невідомо. Хоча міжнародні організації обіцяють допомогти у відновленні електропостачання. Роботи по відновленню тривають.

“Приїжджають ті, хто може працювати”

Життя у Святогірську триває. Протягом декількох днів у місто приїхали люди з продуктами і різними товарами. Підприємці відкривають свої маленькі магазинчики, хтось продає прямо на вулиці. Люди готові повертатись і допомагати місту, допомагати людям, які тут зараз живуть. 

Ті, хто можуть, їздять скуплятись у Слов’янськ або Краматорськ. Інші отримують гуманітарну допомогу. З цим там більш-менш налагоджено.

Дійсно, для людей, які пробули в окупації і досі залишаються у Святогірську, налагодили непогану допомогу. Людям виплачують кошти, місцева влада допомагає будівельними матеріалами там, де були пошкоджені будівлі, привозять гуманітарну допомогу. У Святогірськ також вже приїжджає Нова Пошта.

Світлана активно веде сторінку у соцмережі і ділиться враженнями від побаченого. На жаль, картина у Святогірську вимальовується дуже сумна: небезпека зі сторони ворога, небезпека мародерства, зруйновані будинки, інфраструктура і знищений бізнес, проросійські настрої місцевих. І це лише частина з того, що має вирішуватись якомога скоріше. І якщо наші Збройні Сили вдало відганяють ворогів, то все інше - завдання населення і відповідних органів.

Скільки років знадобиться на те, щоб Святогірськ знову став чарівним зеленим містечком із чистою річкою, безпечним лісом, цікавими розвагами, ми не можемо знати, але завдання людей - цінувати те, що ми отримали ще один шанс на зміну нашої свідомості і розвиток наших українських міст.