Догляд та турбота як вдома - як у Чернівцях працює пансіонат для літніх людей

У Чернівцях є пансіонат для літніх людей “Дім добра”. Хочемо розказати про те, як він працює та кому допомагає.

У Чернівцях існує громадська організація людей з обмеженими можливостями “Вертикаль”. Один з напрямів її діяльності - опіка над безхатченками та їх нічне перебування. Інший - підтримане проживання у пансіонаті для літніх людей “Дім добра”.

Саме про те, як працює "Дім добре", і як в ньому живуть літні люди, ми поспілкувалися з керівницею ГО "Вертикаль" Світланою Скляренко.

У “Домі добра” проживають літні люди - самотні, постраждалі від домашнього насильства, переселенці, безхатченки.

Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз

У послугу підтриманого проживання входять: перебування 24/7, харчування, купання, медичний огляд, зміна памперсів, дозвілля, одягання, стрижка, заміна постільної білизни й одягу та всі інші види догляду, які б літні люди отримували, якби жили вдома з родичами.

Практично ніхто з тих, хто тут живе, не ходить без допоміжних засобів. Літні люди пересуваються за допомогою ходунків, візочків, паличок. Усі жителі “Дому добра” потребують стороннього догляду та піклування, - каже Світлана Скляренко.

Але є тут літні люди, які можуть самостійно пересуватися. А є лежачі, які не виходять з власної кімнати або не спускаються до їдальні на першому поверсі.

Ранок тут починається з гігієнічних процедур. далі - сніданок. Далі - хтось приймає душ, хтось - перевдягається чи відпочиває. Є вільна година, коли кожен робить те, що хочеться. Також є творчі години, під час яких, наприклад, літні люди малюють чи співають. Ще разом дивляться старі фільми - вони бабусь та дідусів заспокоюють. Іноді дозовано переглядають новини.

Так, кілька разів під час творчих годин тут малювали листівки для військових, які потім відправляли на передову.

“Солдати кажуть, що їм дуже приємно, коли, наприклад [листівку] малює бабуся 97 років. Це такі емоції дуже добрі”

Приходять сюди також гості, зазвичай це різні благодійні організації, дитячі будинки та інтернати.

“Ось не так давно у нас була організація з дітками з інвалідністю. Вони разом за одним столом малювали, сиділи, спілкувалися, співали. Такий дуже цікавий формат, коли молодь з літніми людьми спілкується. До нас інколи приходять взагалі маленькі дітки. Це можуть бути з якихось інтернатів, дитячих будинків. Найменшій дівчинці було три рочки. Вона тут всіх обнімала, цілувала. Вони щасливі, задоволені були, бо практично ніхто з їхніх онуків з ними не спілкується. І навіть дзвонять дуже рідко. Це для них такі щасливі дні, коли приходять гості або нові люди”