15:34, 21 березня

День поезії 2023. Вірші про війну

Щороку у березні світ відзначає Всесвітній день поезії.

Поезія – це музика душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати 21 березня Всесвітній день поезії (World Poetry Day).

На жаль, зараз Україна живе у війні. І більшість творчості пов’язана саме із цим. Але поруч завжди ходить кохання і віра.

Мальва Кржанівська

День поезії 2023. Вірші про війну , фото-1

Дивись, там був пустир, а зараз - місто.
...А є місця, де вже немає міст...
А ген он там- сади буяли листом,
Синів в траві духмяний живокіст...
А пам'ятаєш донечку сусідки?
Вона вже в маму виросла сама!
А пам'ятаєш бабцю, та що сітки
Я пам'ятаю кожну теплу стежку..!
Я пам'ятаю запахи полів...
Які на смак черешневі "сережки",
На запах- жар, що в грубі не дотлів.
Я пам'ятаю неосяжний спокій,
Вологий, щедрий, безкінечний ліс.
І все здавалось вічним нам, допоки
Ми не навчились плакати без сліз.
Буяє все, летить кудись , мов вітер,
Вмирає й відродитись поспіша.
Єдине є у цілім білім світі,
Що не підвладне часові- душа.
Зникають з мапи ріки повноводні-
Ніщо й нікого не шкодує час.
Кохай мене. Кохай мене сьогодні.
Бо "завтра" може статися без нас.

Людмила Горова

День поезії 2023. Вірші про війну , фото-2

Привіт. Шо там, як ти там, Боже?

Та знаю, чувак, бути цього не може:

Я в тебе не вірю, і опа - «привіт».

Ну, бачиш, такий дурнуватий цей світ.

Його, кажуть, ти створив, нібито? Ні?

Із глини чи ше там якоїсь дурні.

Ти думав, скажи мені чесно, чувак,

Що все воно скотиться в лютий бардак?

Що «око за око» і «брат проти брата» -

Фігня поруч з тим, що от, нам розгрібати?

Ну, ладно. Не парся. У мене питань

До тебе немає, бо я без вагань

Відколи себе пам‘ятаю і доти,

Поки я ще тут - то твоєї роботи

Цуратись, ховатись - ну зовсім не звик.

Як там у вас кажуть? «Блажен чоловік..»?

Я, Боже, усе, що хотів - усе маю.

Не прошу собі, не очікую раю.

Мені - як іде, знаєш, норм все і ок.

Прошу за старих. За дітей і жінок.

За птицю й худобу. За псів і котів.

За хлопців своїх, хто з Бахмутських боїв

Так хочуть живими вернутись додому.

Вони ж в тебе вірять крізь розпач і втому.

І в мене. Вони мені всі - як брати,

А ти - ти ж дивися, їх не підведи.

Наш медик - не вірить. Ти знаєш, авжеж.

Але і за нього прошу в тебе теж.

Чувак…Ти що, плачеш?.. Та ладно. Ну, ось..

У очі дивись! Я сказав - прорвемось!

Павло Вишебаба

День поезії 2023. Вірші про війну , фото-3

Як замовкнуть усі автомати
і розчуємо врешті весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну,

розчинити її клятий запах
у солоному потові вдвох.
Я по мушках, по зоряних мапах,
вивчу всю, як створив тебе бог.

І коли охолонуть гармати,
як же гаряче буде в ліжках!
До укусів тебе цілуватиму,
щоби стерти із пам'яті жах,

щоб твій стогін злякав порожнечу.
Я тебе перед втомленим сном
обійматиму безкінечно,
а на ранок любитиму знов.

І якщо нас помилує фатум —
пережити цю люту весну,
як же спрагло ми будем кохатись,
щоби змити із себе війну.