Поранив ворожий снайпер - Буковина згадує загиблого воїна

Юрій Косташ

Юрій Косташ народився 1968 року в селі Рокитне тодішнього Новоселицького району в багатодітній сім’ї, де виховували семеро дітей – чотири дівчинки та троє хлопців. Батько був агрономом, мати також працювала у колгоспі, але більшу частину життя присвятила вихованню дітей. Юрко по закінченні школи вивчився на зварювальника. Потім була строкова служба в армії, під час проходження якої зрозумів, що бути військовим – його покликання. Військовій справі він віддав 11 років.

У січні 1998 року Юрій познайомився з молодою привабливою дівчиною Людмилою, і відразу зрозумів, що це його доля. Тож уже 16 листопада того ж року вони повінчалися, щоб навіки поєднати свої життя.

Юрій Косташ завжди був веселим, життєрадісним, з ним ніколи не було сумно. Та, водночас, військовий вишкіл відчувався у його вчинках і діях, був вимогливим, в першу чергу до себе, та суворим, але справедливим до інших.

Після військової служби Юрій спробував розпочати цивільне життя, щоб бути поряд з родиною, яку дуже любив і цінував. Працював заготівельником, потім – на підприємстві «Арго». П’ять років був за кордоном. У родині народилися троє дітей: Маргарита, Вадим та Дарина. Син перейняв від батька любов до військової справи і зараз навчається на третьому курсі Академії сухопутних військ ЗСУ у Львові. Молодша донька Дарина – у 8 класі, за словами матері, має батьків характер та була його улюбленицею.

Із 2018 року Юрій працював в Управлінні поліції охорони в Чернівецькій області. У 2020-му пішов служити за контрактом у Збройні Сили України.

Родині сказав коротко:

"Служити – це моє, це моя робота"

Був штаб-сержантом, командиром взводу військової частини А3715. У 2023 році – командир евакуаційного відділення технічного забезпечення. Ризикуючи власним життям, витягував поранених побратимів з-під ворожих куль. Траплялося, що приходилось збирати пошматовані тіла наших воїнів, аби вони не дісталися на поталу загарбникам і щоб рідні могли поховати Героїв. Ця робота була найважчою навіть для бувалого вояки, але Юрій розумів: якщо не він, то хто?

7 листопада 2022 року чоловіка поранив ворожий снайпер. Його перевезли у лікарню у Вінниці, але врятувати, на жаль, не змогли. 12 листопада 2022 року Юрій Косташ помер. Дружина Людмила розповіла, що мала недобрі передчуття: за два дні до поранення коханого їй наснився сон, у якому невідома людина сказала, що обручка, яку подарував їй Юрій під час вінчання, уже їй непотрібна, вона може її викинути. Та жінка заперечила: «Я ніколи її не викину, допоки буду жити». Поганий сон також наснився і наймолодшій татовій копії – донечці Даринці.

"Телефонував перед тим з передової і дав мені обіцянку, що повернеться живим... Але, на жаль... Не виходив на зв’язок – я зрозуміла, що щось сталося. Знайшли його у Вінниці в лікарні, у комі. Коли я підійшла, на обличчі побачила усмішку. А через пів години його не стало. І ця його усмішка запам’яталася мені на все життя..." - розповідає зі сльозами Людмила.

Юрій ніби спеціально тримався за життя з останніх сил і помер лише після того, як побачив востаннє кохану дружину. Людмила пригадує, що довго не могла знайти чоловіка і лише 12 листопада впізнала його у шпиталі по руках.

Поховали Героя у рідному селі Грозинці Топорівської громади, якраз у день, коли вони з дружиною повінчалися. А прожили разом 24 роки.

Незабутні: Буковина памʼятає

Читайте: 9 травня Буковина проводжає в останній шлях двох загиблих захисників

Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз

Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber (новини Чернівців)