Загинув від вибухової травми після танкового обстрілу - історія захисника з Буковини

Олександр Бизин, псевдо "Бязя"

Народився Олександр Омелянович Бизин 28 серпня 1974 року у місті Кіцмань Чернівецької області, де промайнули його дитячі та шкільні роки. Згодом закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка та здобув вищу технічну освіту за спеціальністю інженер-механік. У мирному житті працював електромонтером з обслуговування підстанцій на електричній підстанції ПС 330 кВ «Чернівецька». Енергетиці присвятив понад 19 років. Колеги високо цінували його професійність, доброзичливість та готовність допомогти.

Олександр був не тільки люблячим батьком та чоловіком, але й вірним товаришем, побратимом, людиною справи та честі. Успішним був і в особистому, і в професійному житті, мав гострий розум та високий інтелект. Завжди боровся за справедливість, був готовий прийти на допомогу, мав розвинену інтуїцію та прекрасне почуття гумору. Майстром на всі руки називали його колеги, друзі та знайомі.

Друзі та побратими згадують:

«Для людей був безвідмовним – коли б до нього не звернулися з проханням про допомогу – ніколи не відмовляв, допомагав, чим міг. Був людиною з великим серцем. А ще був веселим, працелюбним, добрим та привітним…»

Олександр завжди непохитно вірив в Україну, був готовий ризикувати власним життям, щоб захистити рідну землю та власну сім’ю. Після мобілізації до лав Збройних сил України служив старшим лейтенантом військової частини А 7186 та командував І стрілецьким взводом, 2 стрілецької роти. Побратими поважали та цінували свого мудрого командира, його виважені рішення. Загинув Олександр Бизин 12 січня 2023 року внаслідок вибухової травми після танкового обстрілу, виконуючи бойове завдання в селі Невське Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області.

Загибель стала великою втратою для всіх, хто його знав. Та пам’ять про воїна живе далі, як про символ справжнього героїзму та відданості Україні. Поховали Олександра Бизина в рідному Кіцмані з належними офіцеру-Герою військовими почестями на місцевому кладовищі.

За сином, чоловіком, батьком, братом тяжко тужать родичі: мама Степанія, дружина Мар’яна, дочка Інна, син Іванко, брат Іван, колеги, друзі та побратими.

«Нам важко і сумно без твого доброго слова, мудрої поради, лагідної посмішки, щирих люблячих очей. Ми назавжди запам’ятаємо тебе як хазяйновиту, працьовиту, доброзичливу, мудру, турботливу, чуйну людину» – пишуть про захисника рідні.

Незабутні: Буковина памʼятає

Читайте: Сьогодні Буковина попрощалась з військовими, які загинули на війні

Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз

Найактуальніші новини читайте у нашому Viber (новини Чернівців)