Замовлення, переговори і книжки - що ми робимо у чернівецьких пробках - БЛОГ

Чернівці - це, звісно, не Київ, і до столичних пробок на дорогах нам далеко, але все ж вони тут є. Думається мені, що головна причина в тому, що коли давним-давно це місто розбудовували, то і подумати не могли, що тут буде стільки транспорту.

Свого транспорту я не маю, тому їжджу громадським. Це економія коштів, але не часу. Хоча думаю, що на машині теж було б не надто швидше. Про київські пробки я чула багато, але сама там ніколи не стояла, бо є ж така прекрасна річ як метро.

А от чернівецькі пробки стали для мене чимось новим, бо живу я тут не все життя - два роки. Але досі щось не звикла. Дорога на роботу зазвичай минає швидко, а ось ввечері додому - це іноді ще той квест, під час якого в очікуванні минає не один десяток хвилин.

Одразу попереджаю, що цей блог не має на меті когось критикувати чи ще щось подібне. Тут будуть несерйозні роздуми на тему проблеми, яка складалася протягом десятиліть з багатьох факторів.

Взагалі ввечері дорога додому займає десь 40 хвилин, не менше. А от більше - можна. Як тут не згадати часи блекаутів, коли світлофори не працювали, а бідні регулювальники ледве встигали впоратися з потоком транспорту. Тоді можна було і годину в пробці простояти. Особливий “кайф” був від того, що тролейбус чи автобус в цей час набитий битком, бо всі їдуть з роботи чи навчання додому. 

І так стояла ця “банка з оселедцями” - ні міліметру вперед. За час стояння в пробці під час блекаутів всі встигали перезнайомитися, пожартувати та разом посміятися з ситуації, в якій опинилися всі разом, обкласти лайкою русню, через яку все це і відбувалося. Та і ще багато чого. А потім вивалитися на своїй зупинці, глибоко видихнути і потопати в темну квартиру, де нема світла. Як то кажуть, і сміх, і гріх.

На щастя (дякувати ЗСУ і зокрема ППО) блекаутів зараз немає, але є пробки. І я б сказала, що це слушний момент переключитися з робочого режиму на якийсь інший. 

Що можна встигнути зробити, стоячи в пробці (коли ти не за кермом)?

Можна подрімати. Тут хто як хоче - з відкритими очима дивлячись у вікно, або із закритими. головне на сусіда не впасти (хоча, якщо сусід не проти, то ладно).

Можна почитати книжку. В цьому плані смартфон - то порятунок.

Можна погортати соцмережі, але це таке собі. Хоча з іншого боку - це краще, ніж витрачати на них цінний час вдома чи ще десь.

Можна доробити якісь робочі моменти, якщо специфіка вашої роботи повʼязана, наприклад, з якимось контентом, текстами, обробкою фото, монтажем відео, редагуванням текстів, або якщо ви ведете переговори з людьми не розмовляючи по телефону, а переписуючись у месенджерах. 

Можна послухати музику чи подкасти, просто “втикаючи” в одну точку, не думаючи ні про що стороннє - теж непоганий спосіб переключити увагу з думок про увагу.

Ще можна подивитися якесь інтервʼю, чи відеоподкаст, чи продовжити або почати перегляд фільм, чи глянути пару серій аніме (так, дорослі теж його дивляться).

Можна обрати і замовити товар в інтернеті - теж економія часу.

Можна домовитись про зустріч з друзями і забронювати столик у кафе.

Можна купити квитки на потяг чи автобус для поїздки.

Та загалом багато чого можна встигнути. Бо є смартфони і айфони, які спрощують життя і оптимізують багато процесів. Тож нащо взагалі витрачати нерви на якісь там пробки? Можна подумати, нам більше нема через що нервувати.