Чи може Румунія забрати Буковину - розмови з істориком

Російська пропаганда свого часу активно розповсюджувала наративи про те, що західні території України можуть “забрати” собі інші країни.

У тому числі такі розмови йшлися і про Буковину, яка, за розмовами рф, мала б відійти до Румунії.

Наша журналістка поспілкувалася про це з головою Народного Українського Дому в Чернівцях, історика, що досліджує Буковину, Володимиром Стариком.

То ж чи є якісь підстави вірити російській пропаганді та хвилюватися за землі заходу України?

Про це ми поговорили у нашому подкасті.

Володимир Старик - сам родом з Буковини. Він активно цікавився історією цього регіону впродовж довгого часу.

Не секрет, що територія Буковини у різні часи входила до складу різних держав, у тому числі була у складі Румунії. Саме в Румунії також є територія Буковини. Але чи означає це, що території Буковини належать лише одній країні?

Нещодавно Володимир Старик перевидав книгу, в якій опублікували етнографічну карту Буковини. На ній якраз чітко показано, яке саме населення проживало на цих територіях. Попри те, що різні румунські історики тих часів намагалися наголошувати на “румуномовності” населення Буковини, карта добре дає зрозуміти, що на цій території більшість населення було саме українцями. Йдеться саме про території Буковини, що входить у склад України. Що цікаво. Як в Україні зафіксували кілька румунських сіл, так і на території Румунії існували українські поселення.

Згідно з мапою, з 1775 року по 1910 - на території Буковини переважним населенням були саме українці.

Етнографічна карта Буковини

***

Часто вороги України видають свої бажання за те, що може реалізуватися. Це ж якраз стосується і розмов про відхід Чернівецької області до Румунії.

Іноді на вулицях Чернівців можна почути розмови людей про те, що Румунія забере цю територію до себе. Але це не означає, що для цього є якісь передумови.

Насправді ж у Румунії на постійній основі проводяться соціологічні опитування. Володимир Старик розповів, що згідно з останніми, більшість румунського населення не бажає розширення її територій ні на Буковину, ні на Молдову.

Але питання ще й з іншого боку, не тільки Румунія не хоче, щоб Буковина чи Молдова входили в їх склад, але і ці території також цього не хочуть.

“Ці люди абсолютно не хочуть до Румунії. Політики, які спираються на думку своїх виборців та думку виборців сусідніх держав, не будуть це серйозно розглядати (прим. розглядати питання долучення територій)”.

Румунська держава випустила офіційні марки, гроші, монети, де писали “Чернівці - колиска румунської держави”. Навіть, якщо це так, про це варто забути, адже від 1947 року міжнародно визнаними є кордони України у тих межах, в якій вони є і немає жодних підстав до їх перегляду.

“Є ще така річ, як рівномірність розвитку території в кожній державі. Якщо одна держава дуже стрімко розвивається в якомусь напрямку, а друга частина території розвивається в протилежному напрямку. Потім їх дуже важко зліпити”, - пояснив Володимир Старик.

Те, що Румунія є частиною Євросоюзу, впливає на її розвиток. І він не співпадає з розвитком української частини Буковини.

При цьому, Володимир Старик впевнений, що Румунія, з оглядом на багато спільних моментів, могла б активно працювати над налагодженням культурних стосунків з Буковиною. У Чернівцях зараз немає румунської книгарні, немає закладів, де б могли розвиватися зв’язки Румунії з Буковиною.

“Ми це дуже побачили на початку великої війни. В Чернівці приїхали тисячі переміщеного населення. Частині з них треба було переїхати через Румунію в сусідні держави. І треба було дати лад з паперами. Вони ходили в Народний Дім (прим. Румунський), заставали закриті двері - нікого там не було. Навіть така банальна послуга, як стати інформаційним центром - вони цього не зробили”.

Обговорили з Влодимиром Стариком також і різницю між ситуаціями на Буковині, у Закарпатті та Львівщині.

Щодо Закарпаття - угорці по всій Європі вимагають неймовірних преференцій. Бо держава має однаково ставитись до усіх громадян. Якщо надавати переваги і додаткові можливості угорцям - це означає, що такі ж умови мають бути і для іншого населення. Дуже часто “політики”, які маніпулюють цією темою, просто “заробляють” на розхитуванні ситуації.

Галичина і Волинь - вони в іншій ситуації. Після війни там відбувалося велике переселення людей. Воно “вичистило” Польщу від українців, а Україну - від поляків. Це було боляче не лише для тих, кого виселяли, але і для їх сусідів, які спілкувалися, товаришували один з одним. На думку володимира Старика, вплутувати туди питання політики - безсердечно.

“По суті, тепер Галичина є сумною територією, бо в кожному селі є “костьолик”, в якому ті люди молилися. Тепер нема нікого, якщо він не перейшов до української церкви, він просто руйнується”.

Володимир Старик додає, що насправді там руйнується великий пласт історії, пов’язаний з поляками, бо зараз на це не звертають увагу. Хоча для людей того часу це переселення стало дійсно трагедією.

Що ж стосується розмов про “дерибан” українських територій іншими державами - це лише розмова. І хоча зараз в Україні ніхто не може на 100% бути впевненим у завтрашньому дні, російськи наративи про зазіхання інших країн на Україну - лише фейки.