Забуті заводи Чернівців: промислова історія, що зникла з часом

Чернівці колись були містом із розвиненою промисловістю, де були десятки заводів та фабрик. Однак, з плином часу багато з них зникли, залишивши по собі лише спогади та пусті приміщення. Ці підприємства колись забезпечували робочі місця для тисяч мешканців міста. Сьогодні ми розповімо про ті заводи, які колись були частиною життя Чернівців, але з різних причин зникли.

Перше підприємство мануфактурного типу на Буковині – монетний двір, заснований 1771 р. фахівцем із гірництва та спеціалістом з монетного карбування бароном Петером-Ніколаусом Ґартенбергом-Садогурським, проіснувало тільки чотири роки, проте поклало початок формуванню цілого промислового району на околиці Чернівців, нині відомого як Садгора, - про це та інші підприємства журналістам 0372.ua розповіла Оксана Драгомирецька, завідувач відділу археології, історії середніх віків та нової історії краю Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Австрійський історик Раймунд Фрідріх Кайндль у праці "Історія Чернівців", виданій у 1908 р. до відзначення 500-ліття з часу першої писемної згадки про Чернівці, зазначав, що вже на початку австрійського володарювання на річечках Руда та Клокучка були невеликі млини.

У 1779 р. генерал-губернатор Буковини Карл фон Енценберг ініціював будівництво наплавних млинів на Пруті. Одним із перших відомих власників млинів був Йозеф Вайнекк (міський суддя).

Перші парові млини з’явилися у 60-х рр. ХІХ ст. У того ж Р. Ф. Кайндля знаходимо інформацію, що серед більших підприємств у Чернівцях у 1850 р. працювала бронзова фабрика, що належала Карлу Ґретцу. Вироби її «були такі ж добрі, як з Відня» та мали навіть демонструватися на промисловій виставці у Мюнхені.

Але ні ця фабрика, ні сірникова, деякі машинобудівні не могли розвиватися, що призвело до їх закриття.

Краще розвивалося тільки небагато підприємств, наприклад, млини, броварні, цегельні і парові лісопильні, роботу яких також гальмували брак капіталу, дешевого вугілля та конкуренція Заходу.

Першим власником цегельні був Георг Танненберг, якому магістрат навіть виділив ділянку державної землі під будівництво, що мало сприяти забудові чернівецьких вулиць кам’яницями. Близько 1860 р. найкращою була цегельня Маріна. Того ж 1860 року масштабним кахельним виробництвом зайнявся Антон Кайндль.

У перші десятиріччя австрійської влади, щоб обмежити ввезення горілки, було відкрито багато гуралень та броварень. Першим броварником був уже згаданий Йозеф Вайнекк. А перша парова пивоварня розпочала роботу в 1871 р.

Перша друкарня, ймовірно, була заснована у Чернівцях 1799 р. Петером Еккгардом з Бистриці, який в кінці 1798 р. клопотав в окружному управлінні про дозвіл на відкриття друкарні та палітурної майстерні. Упродовж десятиліть заснований ним заклад був єдиним на Буковині й існував ще на початку ХХ ст.

Поява залізниці та можливість використовувати її потужності сприяли концентрації промислових підприємств довкола вокзалу.

Серед них – майстерні з обслуговування та ремонту рухомого складу залізниці, паровий млин А. Шлосмана (на вул. Прутській), паровий млин Ґьобеля (вул. Вокзальна), пивоварний завод А. Штайнера (вул. Мостова) та паровий лісопильний завод.  

Зокрема, у праці Р. Ф, Кайндля знаходимо адреси деяких міських підприємств:

• Броварня Балабана – на розі вулиць (сучасні назви – авт.) Вокзальної та Севастопольської;
• Броварня Штайнера – на розі вулиць Вокзальної та провулку Капеланського;
• Друкарня Еккгарда – вул. І. Франка, 31 (музей Ю. Федьковича);
• Млин Штайнера (паровий) – між вул. Севастопольською та Грегора фон Рецорі, та зазначає, що Винна гора (на схід від вул. Орловської) майже повністю знищена кар’єром цегельного заводу.

І досі за адресою № 13-15 по вул. Вокзальній стоять занедбані будівлі, в яких колись розміщувався пивоварний завод, зведений ще в далекому 1870 р. Тоді ця броварня  була одним із великих тогочасних підприємств зі статутним фондом 250 тис. флоринів та мала назву "Перше буковинське акціонерне товариство парової броварні".

Її засновниками були місцеві підприємці І. Шнірх, І. Рубінштейн, М. Цуккер і Ко.

Першу продукцію на ринок воно почало поставляти з 1 липня 1871 р. Відомо, що на підприємстві використовували парову машину потужністю 14 кінських сил, працювало 20 робітників, які в середньому виготовляли 2,5 тис. відер пива на місяць. Пиво під назвою "Баварське" експортували до Румунії, Німеччини, Австрії.

Для його виготовлення використовували якісну сировину: воду з артезіанських свердловин, якісний хміль та солод найвищого ґатунку, найпередовішу на той час  технологію виготовлення. 

Згідно результатів промислового перепису 1902 р. господарства Чернівців на початку ХХ ст. у місті діяло до 3,3 тис. "підприємств" та різних закладів, але за статистичними даними на більшості з них працювала мізерна кількість робітників (від 3 до 6 чол.).

Загалом, на 1902 рік  у місті налічувалося: 3 пивзаводи зі 171 працівником, 22 цегельні (314 працюючих), 11 млинів (165 чол.), 10 друкарень (194 чол.), 8 будівельних організацій (289 чол.) та 1 електростанція (32 чол.).

Частина підприємств заснованих ще в другій половині ХІХ ст. була реорганізована і продовжила свою діяльність після завершення Першої світової війни.

Читайте також: Перша зустріч у медіабазі в Чернівцях та Meridian Czernowitz - ТОП новин Чернівців за тиждень

Зручний формат новини у нашому Telegram

Ще більше цікавого та актуального контенту отримуйте в нашому Instagram

Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber