Життя у гуртожитку під час блекаутів: як студенти у Чернівцях виживають між темрявою і дедлайнами

Під час блекаутів студентське життя перетворюється на боротьбу за кожну хвилину світла. 

Під час відключень життя студента набирає шалених обертів, а потім стрімко їх втрачає. Коли є світло — ти ніби супергерой. Треба встигнути зробити все й одразу: приготувати їжу, помитися, помити посуд, зробити домашні завдання, виконати роботу, ще й втиснути кілька проєктів, у яких береш участь. Кожна хвилина на рахунку.

А коли світла немає, настає час, коли життя просто існує. Немає зв’язку, інтернету, доступу до ресурсів — виконати будь-яке завдання для університету стає майже нереально. Здавалося б, можна почитати книжку чи пописати конспекти, але без світла це теж не так просто. Ліхтарики й павербанки не мають вічного заряду, а коли сідає останній — разом із ним ніби вимикається твоя енергія.

Є моменти, коли ми збираємось усі разом, обговорюємо новини, жартуємо, сміємося або просто сидимо мовчки, щоб не відчувати тиші. Але часто навіть на такі "посиденьки" не вистачає сил. Коли ти змучений, замерзлий і з величезною кількістю невиконаних справ, відпочинок здається розкішшю. 

Більшість вважає, що студентські роки — це найкращий період життя. Можливо, десь так і є, але не завжди. Не всі студенти живуть безтурботно. Хтось працює, щоб мати за що жити. У когось проблеми зі здоров’ям. А хтось приїхав із окупованих територій і тепер гуртожиток для нього — не просто тимчасовий дім, а місце, за яке тримаєшся.

Я живу у гуртожитку №2 Чернівецького національного університету. І навіть без відключень у нас вистачає труднощів. Гарячої води не вистачає — бойлер не встигає нагріти її на приблизно 600 мешканців. У душових лише чотири жіночі й чотири чоловічі кабінки. Якщо не встигнеш зайняти чергу перед відкриттям, то попасти на гарячу воду це успіх.

Під час блекаутів ситуація ще гірша — бойлер не працює, вода не нагрівається. Холодний душ стає не випробуванням, а щоденною реальністю.
Особисто мені це дається непросто. Через проблеми з колінами мені не можна переохолоджувати суглоби, і всі мої старання, лікування зникають після одного холодного душу. До включення опалення в душовій кімнаті було нестерпно холодно, а й зараз не набагато краще. Додайте до цього осінні чернівецькі дощі — і стає зрозуміло, чому більшість студентів після «водних процедур» гріються лише під ковдрою.

Але, попри все, ми тримаємось. Холодна вода, темрява, відсутність інтернету — усе це вже стало частиною студентського побуту. Але навіть у таких умовах молоді люди вчаться адаптуватися, знаходити баланс і не втрачати людяності. Бо гуртожиток — це не лише чотири стіни. Це місце, де народжуються перші життєві уроки, де формується витривалість і де справжнє доросле життя починається не після диплому, а ще під час першого блекауту.

Це не просто студентські роки — це перші кроки в доросле життя, перший досвід, перші уроки. І, можливо, саме вони — найцінніші.

Авторка: Марія Мотуз