Чернівецький нацгвардієць Джокер: як боєць відбивав штурми і врятував собі ногу в окопі

Як боєць-кулеметник став легендою підрозділу і відбив штурм російських спецпризначенців.

До повномасштабного вторгнення Вадим Лобчук працював технологом на заводі з виробництва йогуртів на Львівщині. Вночі 24 лютого йому подзвонив побратим зі строкової служби і повідомив про початок війни. Через кілька годин чоловік зібрав речі і вирушив у військову частину. Про це журналістам видання 0372 повідомили в НГУ.

Дорога до Чернівців зайняла кілька днів через запізнені потяги та відсутність сполучення в перші години вторгнення. У частині Вадим разом з підрозділом почав готуватися до виїзду на передову як кулеметник.

Перший бій і позивний

Під час першого бою кулемет Вадима заклинило піском. Боєць узяв РПГ і вступив у перестрілку на гранатометах з ворогом. Бій тривав понад годину, росіяни використовували міномети, танк та ракети.

Спочатку гвардієць мав позивний Малюк, оскільки був наймолодшим у підрозділі – йому виповнилося лише 20 років. Справжній позивний з'явився під час боїв у Серебрянському лісі. Вадим входив у кураж, міг одночасно сміятися і плакати, тому отримав позивний Джокер. Боєць любив прокидатися о 6:30 ранку і обстрілювати ворожі позиції з РПГ.

Відбитий штурм спецназу

Одну історію з участю Джокера в частині переказують як легенду. Під час чергового штурму російські окупанти поранили гвардійців на сусідній позиції, які не могли вести бій. Джокер разом з побратимом Буцефалом зайшли на розбиту та засипану мінами позицію.

Свій боєкомплект бійці відстріляли за перші 15 хвилин, довелося брати набої поранених побратимів. Почався контактний бій з півтора десятком штурмовиків противника. За тактикою гвардійці визначили, що це добре підготовлені спецпризначенці. Джокер та Буцефал знищили всю групу ворога.

Поранення та порятунок ноги

Після чергового обстрілу Джокер отримав осколкові поранення та роздроблення кістки ноги. Одразу після поранення боєць вночі пробіг майже кілометр під постійними атаками дронів до позиції бойового медика Рамахи. Гвардієць евакуював себе сам, щоб не наражати інших на небезпеку.

Бойовий медик щодня обробляв рану, вводив знеболювальні та антибіотики, які скидали з дрона. Через десяток осколкових поранень почалось нагноєння. Найбільша пересторога була щодо зараження крові.

Попри важке поранення Джокер потрохи чергував на позиції і розробляв ногу. Через 12 днів боєць зміг піднятися і самостійно вийшов разом з усім підрозділом. Зараз гвардієць може навіть грати в футбол.

Під час служби Джокер зустрічався з кадирівцями. Четверо чоловіків у чорному одязі та кедах наступали на позицію гвардійців. Після обстрілу одного окупанта вбили, одного поранили, двоє втекли. У підрозділі зберігають їхню нашивку "Ахмат сіла".

Сьогодні Вадим Лобчук відновлює сили після поранень. Гвардієць мріє про мирне життя і хоче насолодитись спокоєм у вільній Україні.